Page 186 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Таксономічна та екологічна структура мірмекокомплексів у лісах … 183

видів мурашок Палеарктики, який поширений від Атлантики до Забайкалля і населяє
відкриті, сухі місця з відносно низьким проективним покриттям трав'янистої рослинності,
що добре прогріваються сонцем; віддає перевагу легким, піщаним ґрунтам; у лісах
трапляється на галявинах, вирубках, узліссях; дуже звичайний в антропогенних
ландшафтах, де може бути одним з найбільш масових видів мурашок. При цьому часто
виступає як піонерний вид, який заселяє порушені ділянки. L. psammophilus населяє
трав’яні простори виключно на піщаних ґрунтах – луки, степи, дюни, береги річок,
узлісся і галявини в лісах; досить звичайний в антропогенних ландшафтах (Радченко,
2016 а).

Рис. 1. Зміна кількості видів мурашок протягом сукцесійного процесу на вирубках.

Зі збільшенням віку вирубок починається заселення іншими видами мурашок і їх
число на 7-річній вирубці сягає 11, а на 17-річній – вже 23 (таблиця, рис. 1).
В непорушених лісах переважають мезофільні види (22, або 65%) (рис. 2). Варто
зауважити, що з 39 видів мурашок, що знайдені на всіх досліджуваних ділянках, в
непорушених лісах виявлено 34 види. Усі відсутні тут представники є мезо-
ксерофілами, що населять переважно сухі луки (Myrmica schencki Viereck, 1903, M.
rugulosa Nylander, 1849, M. sabuleti Meinert, 1861, Formica pratensis Retzius, 1783) або
пні на вирубках [Camponotus vagus (Scopoli, 1763)]. При цьому три перших види
знайдено лише на 5-річній вирубці, Formica pratensis – на 7- та 17-річних, а останній –
в пнях на 17-річній вирубці. Тобто гігротермічний режим на 17-річній вирубці вже
наближається до незайманих лісів і несприятливий для трьох перших видів. Проте
C. vagus не здатен заселяти свіжі пні, а оселяється в таких лише на певній стадії їх
розкладання (після заселення личинками ксилофагів, переважно твердокрилих). Саме
тому він зустрічається лише на вирубках старших за 7 років.
На 7-річній вирубці частка мезофілів майже в 2,5 рази нижча, ніж в природних
лісах, гігромезофіли повністю відсутні, а понад 2/3 видів – мезо-ксерофіли та
геміксерофіли (рис. 2), що цілком відповідає абіотичним умовам. З віком, по мірі
заростання вирубок, абіотичні умови в них починають наближатись до таких
малозмінених лісів, що відбивається на екологічній структурі населення мурашок. Так,
з’являються гігро-мезофільні види, збільшується частка мезофілів, в порівнянні з 7-
річною вирубкою суттєво зменшується частка мезо-ксерофілів, проте остання
лишається більшою, ніж в незайманих лісах (рис. 2).