Page 185 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

182 Радченко О.Г.

мішаних лісів досліджувались як непорушені лісові фітоценози віком понад 50 років,
так і три вирубані ділянки віком 2, 7 та 17 років. Мурашок збирали за
загальноприйнятими в мірмекології методиками: збір безпосередньо з гнізд, із різних
субстратів, а також за допомогою ґрунтових пасток Барбера (Радченко, 2016б).
В якості екологічних характеристик населення мурашок було обрано два основних
параметри: 1) відношення до вологості (що зазвичай позитивно корелює з
температурою), а також 2) ярусний розподіл гніздування та фуражування різних видів.
По відношенню до вологості виділено чотири групи: гігро-мезофіли (гіг-мез), що
мешкають переважно у дуже зволожених біотопах; мезофіли (мез), які населяють
помірно зволожені біотопи; мезо-ксерофіли (мез-кс) мешкають як у слабо зволожених,
так і в більш сухих біотопах, та геміксерофіли (гкс), які живуть у сухих біотопах
(Радченко, 2016а).
Оскільки з екологічної точки зору важливо окреслити особливості гніздування та
живлення різних видів, ми віднесли їх до декількох основних екологічних груп,
зокрема. Поліярусні домінанти (ПД) споруджують гнізда на землі (рідше в деревині) і
фуражують в усіх ярусах – в підстилці, на поверхні ґрунту, на траві, кущах і деревах.
При цьому їх сім’ї можуть нараховувати сотні тисяч чи навіть мільйони робітниць,
мають велику територію, що охороняється, і здійснюють вирішальний вплив на
територіальний розподіл та характер фуражування інших видів мурашок. В наших
умовах це представники підроду Formica s. str. та Lasius fuliginosus (Latreille, 1798).
Герпетобіонти-зоофаги (ГЗ) споруджують гнізда в ґрунті, часто з земляними
купинами, і фуражують переважно на поверхні землі і частково в трав’яному ярусі.
Дендробіонти-зоофаги (ДЗ) гніздяться в гілках та стовбурах живих дерев, частково в
деревних рештках, і фуражують переважно в деревному ярусі. Стратобіонти-зоофаги
(СЗ) споруджують гнізда і фуражують в підстилці. Геобіонти-зоофаги (ГЕ) мешкають
і фуражують в ґрунті і на поверхні з’являються під час шлюбного льоту. Нарешті,
соціальні паразити (СП) живуть в гніздах видів-хазяїв.
Безумовно, подібні класифікації не охоплюють всієї екологічної різноманітності
мурашок, але загальні тенденції та основні риси їх преференцій відображають.

Результати досліджень

В цілому на території Шацького НПП та в його околицях нами було знайдено 57
видів мурашок (Радченко, 2016б), проте на обраних модельних лісових ділянках ця
кількість виявилась меншою (загалом 34 види) за рахунок відсутності низки видів, в
тому числі рідкісних, що мешкають в специфічних біотопах. Наприклад, Formica picea
Nylander, 1846 або F. uralensis Ruzsky, 1895 зустрічаються виключно на сфагнових
болотах; Anergates atratulus (Schenck, 1852) чи Strongylognathus testaceus (Schenck,
1852) – соціально-паразитичні види, яких спорадично можна знайти в гніздах видів
Tetramorium Mayr, 1855 та ін. Більш того, різноманітність біотопів (відповідно і фауни)
на всій території набагато більша, ніж в конкретних типах лісів, і включає різні типи
лук, боліт, узбережжя водойм, антропогенних ландшафтів, тобто знеліснених теренів.
Дані щодо видового складу мірмекофауни на непорушених модельних ділянках лісів
та на вирубках наведено в таблиці.
Не є несподіваним те, що в непорушених лісах виявлено більше видів, ніж на
вирубках (таблиця, рис. 1). При цьому на дворічній вирубці знайдено гнізда лише двох
видів – мезо-ксерофільного Tetramorium caespitum (Linnaeus, 1758) та
геміксерофільного Lasius psammophilus Seifert, 1992. Перший є одним з найзвичайніших