Головна
/
/
Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В.
Пропозиції щодо уніфікації та застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Сoleoptera: Сerambycidae) із фавни України й деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturinae) й коротові (Necydalinae) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2023. - 39 - С. 161-170. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170 Ключові слова: українські назви, вернакулярна номенклатура, Тонкохвісткові, Коротові Виникнення та розвиток української біологічної номенклатури має давню традицію, яка нараховує понад півтора століття. Українську народну номенклатуру довгоносиків зустрічаємо в наукових публікаціях, починаючи з середини ХІХ ст. Здебільшого це назви, зібрані з усного народного мовлення. Етап наукового конструювання українського народного називництва розпочався на початку ХХ ст. Подальший розвиток і використання української народної номенклатури було штучно перервано з політичних причин у середині ХХ ст. В статті детально розглянуто цей історичний вимір української народної номенклатури скрипунових від її виникнення, розвитку, штучного переривання до сучасної потреби її відновлення, а також запропоновано методику утворення сучасних назв. Це представлено в першій частині дослідження. У першій та другій частинах також надано детальну українську народну номенклатуру скрипунових для трьох підродин: Spondylidinae, Prionunae та Cerambycinae. Інші три підродини – Lepturinae, Necydalinae і Lamiinae досі не кодифіковані, а їх українська народна номенклатура не розроблена. Нинішню (третю) частину нашого дослідження присвячено уніфікації та кодифікації в українській народній розмовній номенклатурі назв двох підродин: Lepturinae та Necydalinae. Українські народні назви таксонів із цих підродин дуже нечисленні й розпорошені в низці статей, опублікованих за останні 160 років, починаючи з 1864 р. Така незвичайна ситуація сталася, незважаючи на те, що ці жуки є одними з найпоширеніших і впізнаваних у фауні України, що налічує 79 видів із 37 родів, 9 триб і 2 підродин. Сьогодні критично не вистачає їх народних назв для використання в науково-технічній, популярній, навчальній та художній літературі. Основні принципи, які використано для уніфікації та кодифікації скрипунових української народної номенклатури: 1) до вживання придатна лише біномінальна назва конкретного таксону, яка складається з назви роду (іменника) та видового епітета (прикметника); 2) непридатні до вживання назви таксонів у формі три- і чотириноменів, транслітерації з латини, переклади з російської та інших мов, апозиції, назви через дефіс; 3) пріоритет надається найдавнішим або найуживанішим українським назвам; 4) пропозиції щодо нових назв вносилися лише за необхідності. Виявлено, що для вказаних підродин лише 24 таксони (19%) із 127 мають українські народні назви. До них належать 17 видів, 6 родів, 1 триба. При цьому лише 3 біномена та 8 специфічних епітетів визнано придатними до використання, оскільки вони відповідають визначеним правилам номенклатури. Решта непридатні через невідповідність критеріям номенклатури. Загалом українською мовою уніфіковано та кодифіковано 137 назв довгоносиків, у т. ч. 6 підвидів, 79 видів, 1 підрід, 39 родів, 9 триб, 1 надтрибу та 2 підродини. Вперше запропоновано українські назви для 123 таксонів різних рангів.
Пропозиції щодо уніфікації та застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Сoleoptera: Сerambycidae) із фавни України й деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturinae) й коротові (Necydalinae) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2023. - 39 - С. 161-170. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170 Ключові слова: українські назви, вернакулярна номенклатура, Тонкохвісткові, Коротові Виникнення та розвиток української біологічної номенклатури має давню традицію, яка нараховує понад півтора століття. Українську народну номенклатуру довгоносиків зустрічаємо в наукових публікаціях, починаючи з середини ХІХ ст. Здебільшого це назви, зібрані з усного народного мовлення. Етап наукового конструювання українського народного називництва розпочався на початку ХХ ст. Подальший розвиток і використання української народної номенклатури було штучно перервано з політичних причин у середині ХХ ст. В статті детально розглянуто цей історичний вимір української народної номенклатури скрипунових від її виникнення, розвитку, штучного переривання до сучасної потреби її відновлення, а також запропоновано методику утворення сучасних назв. Це представлено в першій частині дослідження. У першій та другій частинах також надано детальну українську народну номенклатуру скрипунових для трьох підродин: Spondylidinae, Prionunae та Cerambycinae. Інші три підродини – Lepturinae, Necydalinae і Lamiinae досі не кодифіковані, а їх українська народна номенклатура не розроблена. Нинішню (третю) частину нашого дослідження присвячено уніфікації та кодифікації в українській народній розмовній номенклатурі назв двох підродин: Lepturinae та Necydalinae. Українські народні назви таксонів із цих підродин дуже нечисленні й розпорошені в низці статей, опублікованих за останні 160 років, починаючи з 1864 р. Така незвичайна ситуація сталася, незважаючи на те, що ці жуки є одними з найпоширеніших і впізнаваних у фауні України, що налічує 79 видів із 37 родів, 9 триб і 2 підродин. Сьогодні критично не вистачає їх народних назв для використання в науково-технічній, популярній, навчальній та художній літературі. Основні принципи, які використано для уніфікації та кодифікації скрипунових української народної номенклатури: 1) до вживання придатна лише біномінальна назва конкретного таксону, яка складається з назви роду (іменника) та видового епітета (прикметника); 2) непридатні до вживання назви таксонів у формі три- і чотириноменів, транслітерації з латини, переклади з російської та інших мов, апозиції, назви через дефіс; 3) пріоритет надається найдавнішим або найуживанішим українським назвам; 4) пропозиції щодо нових назв вносилися лише за необхідності. Виявлено, що для вказаних підродин лише 24 таксони (19%) із 127 мають українські народні назви. До них належать 17 видів, 6 родів, 1 триба. При цьому лише 3 біномена та 8 специфічних епітетів визнано придатними до використання, оскільки вони відповідають визначеним правилам номенклатури. Решта непридатні через невідповідність критеріям номенклатури. Загалом українською мовою уніфіковано та кодифіковано 137 назв довгоносиків, у т. ч. 6 підвидів, 79 видів, 1 підрід, 39 родів, 9 триб, 1 надтрибу та 2 підродини. Вперше запропоновано українські назви для 123 таксонів різних рангів.
Список літератури
- Бартенев А.Ф. 2009. Жуки-усачи Левобережной Украины и Крыма. Xарків : ХНУ імені В.Н. Каразіна. 418 с.
- Верхратський І. 1869. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі. Вид. 3. Львів : Печатня Ставропигийського Институту. 23 с.
- Загайкевич І.К. 1958. Комахи-шкідники деревних і чагарникових порід західних областей України. К. : Вид-во АН УРСР. 132 с.
- Загайкевич І.К. 1961. Матеріали до вивчення жуків-вусачів (Coleoptera, Cerambyciae) України. Наукові записки Державного природознавчого музею. Т. 9. С. 52–59.
- Заморока А.М. 2022. Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина I: підродини куцовусові (Spondylidinae) та фрузеві (Prioninae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Вип. 38. С. 207–218. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.207-218
- Заморока А.М., Михайлюк-Заморока О.В. 2022. Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІ: підродина козакові (Cerambycinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Вип. 38. С. 219–230. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.219-230
- Кравченко О.М., Кравченко С.О. 2009. Колеоптероїдні комахи Шацького національного природного парку та прилеглих територій. Жуки-вусачі (Coleoptera, Cerambycidae). Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Т. 2. С. 135–143.
- Наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 19 січня 2021 року № 29 «Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ)». Червона книга Українських Карпат. Тваринний світ. 2011. За ред. О.Ю. Мателешко, Л.А. Потіш. Ужгород : Карпати. 336 с.
- Щоголів І. 1919–1920. Словник української ентомольоґичної номенклятури (проєкт). Київ : Друкарня Українського наукового товариства. 80 с.
- Щоголів І. 1928. Словник зоологичної номенклятури. Частина ІІІ. Назви безхребетних тварин. Evertebrata. (Проєкт). Комахи. Київ : Державне видавництво України. 114 с.
- Zamoroka A.M. 2022a. The longhorn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) of Ukraine: Results of two centuries of research. Biosystem diversity. Vol. 30 No 1. P. 46–74. DOI: https://doi.org/10.15421/012206
- Zamoroka A.M. 2022b. Molecular revision of Rhagiini sensu lato (Coleoptera, Cerambycidae): Paraphyly, intricate evolution and novel taxonomy. Biosystem diversity. Vol. 30 No 3. Р. 295–309. DOI: https://doi.org/10.15421/012232
- Zamoroka A.M., Trócoli S., Shparyk V.Yu., Semaniuk D.V. 2022. Polyphyly of the genus Stenurella (Coleoptera, Cerambycidae): Consensus of morphological and molecular data. Biosystem diversity. Vol. 30 No 2. Р. 119-136 DOI: https://doi.org/10.15421/012212