UA EN
 
/
/
Обкладинка т. 39 Обкладинка т. 39 зворот

Скачати весь номер
Скачати статтю
  Загороднюк І. В.
Cсавці (Mammalia): історія терміна, якому понад 100 років // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2023. - 39 - С. 151-160. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.151-160 Ключові слова: ссавці, зооніміка, таксономічні назви, наукова термінологія Розглянуто вживання українського слова «ссавці» (молокосисні) і його синоніма «звірі» на позначення класу Mammalia. Показано, що традиційним є слово «звірі», проте в часі частка видань з терміном «ссавці» наростає, загалом таких удвічі більше. Тотожність понять умовна, автор дотримується вжитку «ссавці» для класу Mammalia, а «звірі» — для його підкласу Theria (плацентарні). Аналіз давніх джерел показав, що термін «ссавці» з’явився в науковому обігу лише 1910 року, у підручнику «Зоологія» І. Верхратського, і саме у форматі іменника в множині та з йотованим «і» («Ссавцї»). Останнє автор пояснює підкресленням наголошеності складу, на відміну від термінів-попередників–дієприкметників. Такий формат згодом був змінений на безйотоване «і», з появою написання номена в однині («ссавець»). У передісторії появи терміна «ссавці» — низка слів на основі дієслова «ссати», зокрема «ссущі», «ссачі», «ссавчі». Останній варіант в українськомовних джерелах не виявлено, проте в польській мові він сформувався завдяки працям М. Новицького, галичанина й подолянина, який після захисту дисертації (у Львові 1863 р.) став професором Ягеллонського університету і видав серію підручників, де змінив означення «ssące» («zwierzęta ssące») та іменник «ssąwce» (сучасна форма — «ssaki»). Аналогічний термін був у чеській мові (ssawci, осучаснено як «savci»), з якої перекладали підручники активісти русинських рухів. Завдяки просвітницькій діяльності УНТ (Українського наукового товариства) це увійшло до підручників і довідників (І. Раковського, М. Шарлеманя та І. Верхратського 1919–1922 рр.). Одним із перших його популяризаторів став В. Гнатюк, упорядник етнографічного збірника «Звіриний епос» (1916 р.), який навів твори за систематикою і вжив для назви розділу номен «Ссавцї». Подальше поширення можна пояснити і тим, що в усіх суміжних мовах закріпилася однокоренева форма: чеське «savci», польське «ssaki», словацьке «cicavce» та ін. До певної міри це було й відповіддю на латинську композитну назву Mammalia (mamma – молочна залоза, -alia – той, що, у якого), і суфікс « ець» в українській – цілком відповідний формат.  
Список літератури
  1. Абелєнцев В.І., Підоплічко І.Г., Попов Б.М. 1956. Загальна характеристика ссавців. Комахоїдні, кажани. Київ : Вид-во АН УРСР. 448 с. (Серія: Фауна України; Т. 1 вип. 1).
  2. Барабаш-Никифоров I.I. 1928. Нариси фавни степової Надднiпрянщини. Днiпропетровськ : Держ. вид-во України. 137 с.
  3. Болдирєв Р.В., Коломієць В.Т., Критенко А.П. та ін. 1985. Етимологічний словник української мови. Т. 2 (Д – Копці). Київ : Наук. думка. 572 с.
  4. Болдирєв Р., Коломієць В., Лукінова Т. та ін. 2006. Етимологічний словник української мови. Т. 5 (Р–Т). Київ : Наук. думка, 704 с. https://bit.ly/3MbeZ9a
  5. Булахов В.Л., Пахомов О.Є. 2006. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ссавці. Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетр. ун-ту. 356 с.
  6. Верхратський И. 1869. О кожанахъ. Правда. Письмо наукове и литературнє. Т. 3 (17). С. 150–151; Т. 3 (18). С. 158–160.
  7. Верхратський І. 1910. Зоольоґія на низші кляси шкіл середних. Видання IV. Львів : Печатня Загальна. 214 с.
  8. Гнатюк В. (упорядн.). 1916. Українські народні байки (звіринний епос). Т. 1–2. Львів : Наукове товариство ім. Шевченка. 559 с. https://bit.ly/2PITHj5
  9. Гораль А. 2019. Особові Назви з суфіксом -ець в українській мові кінця XX – початку XXI століття. Roczniki Humanistyczne. T. 67(7). S. 207–220. DOI: http://dx.doi.org/10.18290/rh.2019.67.7-14
  10. Делеган І.В. 2005. Біологія лісових птахів і звірів. Львів : Поллі. 600 с.
  11. Желеховский Є., Недїльский С. 1886. Малоруско-німецкий словар. Т. II. Львів : Друк. товариства им. Шевченка. 632 с.
  12. Загороднюк І. 2001. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Вісник Національного науково-природничого музею. Т. 1. С. 113–131.
  13. Загороднюк І. 2005. Монографічні видання і збірки, присвячені теріофауні України. Novitates Theriologicae. Pars 5. С. 74–77.
  14. Загороднюк І. 2016. «Земляний заєць» у Східній Європі: Ochotona чи Allactaga? Праці Теріологічної Школи. Т. 14. С. 16–33. doi: http://doi.org/10.15407/ptt2016.14.016
  15. Загороднюк І., Харчук С. 2017. Українська зооніміка та взаємний вплив наукових і вернакулярних назв ссавців. Вісник Національного науково-природничого музею. Т. 15. С. 43–72. DOI: http://doi.org/10.15407/vnm.2017.15.037
  16. Загороднюк І., Пархоменко В., Харчук С. 2017. Іван Верхратський та його огляд біології кажанів і хіроптерофауни Галичини (1869). Праці Теріологічної Школи. Т. 15. С. 10–27. DOI: http://doi.org/10.15407/ptt2017.15.010
  17. Загороднюк І., Харчук С. 2020. Історична, етимологічна та біогеографічна розвідки щодо українських назв ссавців роду Spermophilus. Theriologia Ukrainica. Т. 19. С. 66–89. DOI: http://doi.org/10.15407/TU1908
  18. Загороднюк І., Харчук С. 2022. Ласка Mustela nivalis як символ року 2021 в Україні: огляд досліджень, особливостей та етимології. Novitates Theriologicae. Pars 13. С. 147–158. DOI: http://doi.org/10.53452/nt1363
  19. Кесслер К.Ф. 1851. Животные млекопитающiя. Труды Коммисiи для описанiя губернiй Кiевского учебнаго округа. Кiевъ. 88 с.
  20. Корнєєв О.П. 1952. Визначник звірів УРСР. Київ : Радянська школа. 216 с.
  21. Корнєєв О.П. 1965. Визначник звірів УРСР (вид. ІІ). Київ : Радянська школа. 236 с.
  22. Мигулін О.О. 1929. Визначник звірів України. Харків : Держ. вид-во України. 96 с.
  23. Мигулін О.О. 1938. Звірі УРСР (матеріали до фауни). Київ : Вид-во АН УРСР. 426 с.
  24. Михайличенко Н.Є. 2009. До історії розвитку та дослідження форманта –ець. Філологія. Мовознавство. Наукові праці. Т. 119(106). С. 45–50.
  25. Ніколаєв В.Ф. 1918. Матеріяли до терминольогії по природознавству. Ч. I. Назви звірів, птиць, комах та інших животин. Полтава : Електр. друк. Я. Е. Брауде. 60 с.
  26. Покорный А. 1874. Зоологія с образками. Прага: Книгопечатня Богеміи. 388 с. https://bit.ly/38EoRoc
  27. Раковський І. 1919. Зоольоґія: для вищих початкових шкіл та ґімназій. Київ; Львів; Відень : Вернигора. 143 с. https://bit.ly/3znGlRR
  28. Сокур І.Т. 1952. Звірі Радянських Карпат і їх господарське значення. Київ : Вид-во АН УРСР. 68 с.
  29. Сокур I.Т. 1960. Ссавці фауни України. Київ : Держучпедвидав. 211 с.
  30. Татаринов К.А. 1956. Звірі західних областей України. Київ : Вид-во АН УРСР. 188 с.
  31. Турянін І.І. 1975. Хутрово-промислові звірі та мисливські птахи Карпат. Ужгород: Карпати. 1–175.
  32. Турянин І.І. 1996. Народні назви тварин. Зелені Карпати. № 1–2. С. 64–68. https://bit.ly/3aM22Qh
  33. Фесенко Г.В. 2018. Вітчизняна номенклатура птахів світу. Кривий Ріг : Діонат. 580 с.
  34. Храневич В.П. 1925. Нарис фавни Поділля. Ч. 1. Ссавці та птахи. Вінниця : Віндерждрук. 130 с.
  35. Шарлемань М. 1920. Звірі України. Короткий порадник до визначення, збирання та спостерігання ссавців України. Київ : Вукоопспілка. 82 с.
  36. Шарлемань М. 1927. Ссавці. – Плазуни. – Земноводяні. У: Назви хребетних тварин. Київ : Держ. вид-во України. С. 9–67.
  37. Шарлемань М. 1936. Матеріали до фауни звірів та птахів Чернігівської області. Київ : Вид-во Української академії наук. 117 с.
  38. Fedorowicz Z. 1928. Krajowe zwierzęta ssące. Wilno : J. Zawadzki. I–VIII. 210 s.
  39. Majewski E. 1889. Słownik nazwisk zoologicznych i botanicznych polskich. T. 1. Warszawa : Druk Noskowskiego. I–LX, 1–546, LXI–LXV. https://goo.gl/syIXhP
  40. Nowicki-Siła M. 1876. Zoologia obrazowa dla klas nizszych szkol srednich. Universitäts. 288 s. https://goo.gl/8Apuwp
  41. Staňek W. 1843. Přírodopis prostonárodní, čili popsání zvvířat, rostlin a nerostů wedlé tříd a řádů jejich. Praha : Nákladem Českého Museum. I–XIV, 1–496, 1–39. (Malá Encyklopedie Naukowe; Dil 3). https://goo.gl/wu91TA
  42. Booch-Árkossy F. 1890. Nowy dokładny słowik polsko-niemiecki i niemiecko-polski. Leipzig : H. Haessel. 998 s. https://goo.gl/3wvvkT
  43. Brzeziński M. 1892. Najciekawsze i najważniejsze zwierzęta ssące, ich życie i obyczaje: podług Brehma, Romanesa i innych. Warszawa. 196 s.
  44. Zawadzki A. 1840. Fauna der galizisch bukowinischen Wirbethiere. Stuttgart : Schmeizerbarts Verlag. 195 s.

⇧
⇩