Page 79 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

78 Башта А.-Т. В.

N. noctula демонструє помітну активність у схованках протягом зими, навіть за
температури нижче 0°С. Так, польоти кажанів спорадично спостерігалися за
температури до близько –3°С. Більшість реєстрацій пролітної активності походила з
періоду, коли середньодобова температура була близько чи вище 0°С.
У холодніші дні, коли показники середньодобової температури були нижчими –
3°С, перельотів зафіксовано не було, проте активність кажанів у схованці все-ще була
значною, що реєструвалося завдяки соціальним сигналам. Зокрема, ми регулярно
фіксували соціальну активність рукокрилих у гібернаційних схованках навіть за
зовнішньої температури близько –15°С.
Загрози для кажанів під час зимівлі в урбоценозах. Виявилося, що порожнини у
блочних будівлях можуть бути важливими гібернакулами, а також виводковими чи
тимчасовими схованками протягом міграцій для N. noctula на всій території Європи.
Однак, це зумовлює збільшення частоти «конфліктів» між кажанами і людьми
(зумовлене шумом, наявністю посліду і запаху, появою кажанів на балконах чи у
приміщеннях), що з часом може набрати значніших масштабів. Так, у середині грудня
2020 р. на балконі житлового будинку у м. Львів було виявлено скупчення 1700 особин
N. noctula.
З іншого боку, в останні роки має місце інший аспект негативного антропогенного
впливу на місця гібернації цього виду. Утеплення стін блочних будинків пінопластом
з метою термоізоляції та зменшення втрат тепла (що істотно активізувалося в останнє
десятиліття) призводить переважно до унеможливлення доступу до місць гібернації
кажанів і, відповідно, до їх зникнення. Так, ці заходи на досліджуваній площі у м.
Львові протягом останніх 5–8 років призвели до зникнення 50% відомих зимових
місць поселення нічниці рудої.

Ймовірні причини змін поведінкового стереотипу

Причина формування гібернаційних агрегацій у регіонах, що розташовані на значній
відстані від області зимівель, може критися в кліматичних змінах, які відзначаються в
останні десятиліття в Європі. Ймовірно, деяким особинам N. noctula властиві спроби
затримуватися на зиму в кліматичній «зоні ризику» (Стрелков, 2002). У холодні зими такі
спроби, ймовірно, призводять до елімінації тварин, але в умовах глобального потепління
можуть сприяти освоєнню нових територій для зимової сплячки і призводити до
формування осілих популяцій. Разом з тим, такі схованки не завжди встигають
промерзнути під час нетривалих, навіть значних понижень температури. Така ситуація вже
відома також для іншого перелітного виду – двоколірного кажана. Останнім часом
накопичено багато фактів, що свідчать про його зимівлю в умовах урбанізованих територій
в межах основної частини області виведення потомства (Стрелков, 2001; Šuba et al., 2010;
Godlevska, 2013; Bashta, 2016 та ін.).
Таким чином, ймовірно, зміни міграційного стереотипу у виду розвинулася завдяки
його здатності до адаптації для переживання суворого періоду шляхом використання
бетонних будівель (які з'явилися в останні кілька десятків років). Саме міста можуть
надавати кажанам відносно комфортні схованки з певними мікрокліматичними
характеристиками (Arnfield, 2003). Такі адаптації до існування в міському середовищі
сприяють збереженню та ефективнішому витрачанні енергетичних запасів і
зумовлюють певні зміни в поведінкових стереотипах рукокрилих, а також у певних
аспектах їх життєдіяльності фенологічного характеру (Neuweiler, 2000).