Page 75 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

74 Башта А.-Т. В.

Кліматичні показники (температура, хмарність, вологість, швидкість вітру) були
виміряні на заході сонця. Хмарність вимірювали за 3-бальною шкалою (0-30%, 30-
60%, 60-100%), швидкість вітру – за шкалою від 0 до 5.
Поява та інтенсивність польотної активності кажанів (кількість позитивних хвилин
з перельотами кажанів) фіксували з допомогою детектора D-240x (Pettersson Elektronik
AB), а також шляхом візуальних і акустичних спостережень. Під час досліджень
реєстрували як ультразвукові, так і соціальні сигнали цього виду. Пошуки місць
зимівлі в панельних будинках проводили переважно, орієнтуючись на соціальні
голоси кажанів. Для визначення преференцій у місцях поселення реєстрували висоту
розташування влітного отвору, тип схованки та експозицію.
Ідентифікація виду не становить надмірної складності, оскільки це великі кажани,
які літають високо і швидко. Їх ехолокаційні сигнали досить характерні (пікова частота
– 18-20 кГц) і їх добре чути та ідентифікувати з допомогою ультразвукового детектора
(Волошин, Башта, 2001).

Результати досліджень та обговорення

N. noctula ще в недалекому минулому вважалася дальнім мігрантом і територія
України належала до частини її ареалу, де відбувалося виведення потомства. Із
західної частини України вона мігрувала у південно-західному та південному
напрямах, що підтверджують нечисленні результати кільцювання (Крочко, 1988;
Курсков, 1981). Найдальша відома відстань міграції цього виду становила 1546 км
(Hutterer et al., 2005). Відомі знахідки великих гібернаційних скупчень у Румунії (Nagy,
Szántó, 2003), на Балканах (Benda et al., 2003), Північному Кавказі (Газарян, 2002), в
Центральній та Західній Європі (Gaisler et al., 1979; Gebhard, 1983–1984 та ін.).
Незначна частина особин, ймовірно, із західноукраїнської популяції залишалася на
зимівлю на Закарпатті (Крочко, 1992). Відліт на місця зимівлі здебільшого
починається в серпні. На півдні України щорічна масова поява перелітних зграй цього
виду припадає переважно на період від середини серпня до жовтня, а інколи до
листопада-грудня (Абелєнцев та ін., 1956). На Західному Поліссі (НПП «Прип’ять-
Стохід») нами зафіксована поява численних міграційних скупчень особин у дуплах
дерев уже на початку серпня. Навесні на півдні України значні кількості мігруючих
особин з’являються в середині березня (Абеленцев, 1980).
У різних частинах ареалу N. noctula зони виведення потомства та зимівлі мають
різне просторове розташування. Зокрема, у східній і, частково, центральній частинах
ареалу зони зимівлі та виведення потомства були просторово розмежовані та
ізольовані між собою широкою смугою відкритих ландшафтів (іноді на відстань до
1000 км) (Смирнов и др., 2010).
Зона перекривання регіону зимівлі та виведення потомства в цього виду
знаходилася в основному у Західній (на захід від р. Одер) і, частково Центральній
частинах Європи, тобто в регіонах, для яких характерний істотно м’якший клімат
(Oldenburg, Hackethal, 1986; Hamon, 1990; Harbusch et al., 2002; Schmidt, 1997 та ін.).
Разом з тим, в деяких частинах ареалу поодинокі випадки зимівлі N.noctula були
виявлені і в минулому: в Астрахані (Кожурина, Горбунова, 2004), Харкові (Влащенко,
1999). На території Центральної Європи такі знахідки були відомі з Польщі (Lesiński i
in., 2001; Dzięgielewska, Dzięgielewski, 2002; Szkudlarek et al., 2002).