Page 77 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

76 Башта А.-Т. В.

Виявлено, що нетривале зниження зовнішніх температур повітря до –15°С, а в
схованках до –3°С, не призводить до загибелі рукокрилих. Аналогічні результати
виявлені Д. Смірновим зі співавт. (2010), який вказує, що навіть зниження температури
всередині схованки до –7°С не впливає на перебіг зимівлі кажанів. В умовах північно-
західного Кавказу (Газарян, 2002) і північно-східного Казахстану (Бутовский,1974), де
відомі зимівлі виду в дуплах дерев і порожнинах залізобетонних стін будівель, тварини
зимують і за більш суворих умов.
Слід зауважити, що, враховуючи голосову активність соціального характеру, щороку
чи кілька років підряд кажанами була зайнята лише частина схованок (до 30%). Окрім
того, у третині місць поселення кажани були зареєстровані лише один раз. У 19%
схованок активність кажанів реєструвалася протягом усього зимового сезону.
Вибір місць поселення, а також консервативність щодо них, ймовірно, спричинена
відповідними мікрокліматичними умовами в певних схованках, а також їх об’ємом
(зокрема, конструкції з більшими порожнинами, що дають простір для формування
більших колоній). При цьому, прив’язаність особин N. noctula до окремих схованок є
досить значною. Так, відомий випадок спроб зимівлі цього виду на відкритому балконі
(де температура повітря була дуже близька до зовнішніх температур). Незважаючи на
це, групи кажанів з’являлися на цьому балконі чотири рази (21.11.2021 – 66 (1M:1F);
25.11.2021 – 72 ос.; 12.12.2021 – 60 ос.; 12.01.2022 – 41 ос. (3F:1M)). Кажани прилітали
на балкон, починаючи з пізніх сутінків. І, якщо в листопаді температура повітря о 22.00
становила +6°С і 0°С, відповідно, то в грудня – –1°С, а в січні – –6°С. Оскільки існувала
загроза загибелі цих кажанів з настанням морозів, вони були вилучені та переміщені для
зимування у відповідне місце під наглядом фахівців.
Не виявлено зв’язку місця розташування схованки та експозиції стіни заселеної
кажанами частини будівлі. При цьому, переважаюча орієнтація виявлених зимових
схованок була здебільшого південна або північна. Для літнього періоду відома
преференція щодо західних стін (Bihari, 2004), де панелі нагрівалися та остигали
повільніше, що могло забезпечити кращі термічні умови для кажанів. Однак, ймовірно,
у зимовий період вибір місця поселення залежав переважно від загальної доступності
схованок у блочних будівлях, що узгоджується з даними інших дослідників (Gaisler et
al., 1979; Zahn et al., 2000).
Польотна активність та особливості поведінки в зимовий період. Гібернація
протягом зимового періоду, це фізіологічна адаптація комахоїдних кажанів у
несприятливих кліматичних умовах, яка дуже важлива для їх виживання в помірній
зоні. Урбанізаційні перетворення території можуть призводити до втрат традиційних
схованок, натомість урботериторії можуть забезпечувати для кажанів сприятливі
топічні та трофічні ділянки. Як свідчать результати досліджень, гібернаційний торпор
N. noctula у місцях зимівлі в будівлях не є постійним. Для них переважно характерна
значна голосова активність соціального характеру, а також періодичні вильоти зі
схованки. Вони іноді супроводжувалися кормодобувною активністю, що виявлено
завдяки аналізу ехолокаційних серій сигналів кажанів, які також включали трофічні
сигнали (т. зв. «buzz»), тобто ультразвукові сигнали у заключній фазі серії сигналів і
свідчать про факт атаки кажана на здобич. Також припускають, що одною з причин
літної активності кажанів узимку також може бути потреба у споживанні води (Zahn,
Clauss, 2003).