Page 184 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Угруповання сітчастокрилих (Neuroptera) північно-західної … 181

sylvaticae), рідше яворово-букові (Acereto-Fagetum) та горобиново-букові (Sorbeto-
Fagetum) фітоценози (Стойко, 2009). У складі флори полонин є багато видів рослин
характерних для широколистяних і шпилькових лісів, що залишилися від колись
панівних тут букових і смерекових лісів та криволісь, а також тих, що проникли на
полонини внаслідок господарської діяльності людини (Малиновський, Білонога,
2003). Такі полонини є вторинними ценозами, сформованими у результаті
багатовікового пасовищного використання. Крім того, такі відкриті безлісі ділянки
колись часто використовували як сінокоси. Зокрема це відбувалось на Явірнику. Утім,
вже декілька десятиліть як тут припинені будь-які господарські роботи, внаслідок чого
відбувається вторинне заростання лук деревно-чагарниковою рослинністю (спонтанна
сильватизація).
У результаті порівняння значень індексів видового багатства та різноманіття
угруповань сітчастокрилих хребтів Явірник та Стінка, встановлено, що числові
значення Індексів Менхініка, Шеннона та Сімпсона вищі для Стінки, що спонукає
зробити висновок – це пов’язано головним чином з тим, що тут відсутні види що
належать до категорій рецеденти та субрецеденти. Натомість вище значення індексу
Бергера – Паркера, характерне для Явірника на наш погляд, пов’язане зі значним
ступенем домінування тут масового виду – Hemerobius micans. Індекс Маргалефа
також вищий для Явірника, що безумовно пов’язано з тим, що тут було зареєстровано
більшу видів сітчастокрилих та вищу їхню щільність.
Відомо, що в порушених екосистемах, які знаходяться в стресових умовах,
проходить відхилення від нормального розподілу рясності видів в бік підвищення
домінування кількох видів (Megarran, 1992). Загалом можна сміливо стверджувати, що
обидва гірські масиви піддаються значному антропогенному навантаженню.
Фауна сітчастокрилих (Neuroptera) верхньої межі лісу Полонинського хребта,
нараховує 16 видів, із 8 родів і 2 родин сітчастокрилих (Neuroptera). У тому числі – 1
вид з роду Chrysopa, 1 – Chrysoperla, 1 – Hypochrysa, 2 – Nineta, 1 – Drepanopteryx,
4 – Hemerobius, 3 – Micromus, 3 – Wesmaelius. Основні показники видового багатства
та різноманіття мають вищі значення для хребта Стінка, що вказує на більш природні
умови, які тут сформувалися. Відхилення від нормального розподілу рясності видів в
бік підвищення домінування кількох видів дозволяє стверджувати, що обидві
екосистеми піддаються антропогенному навантаженню, проте перебувають на різних
етапах сукцесійних змін.

Подяка. Автори висловлюють щиру подяку за допомогу у візуалізації даних та
цінні поради В.І. Дєдусь.

Захаренко О.В. 1997. Сітчастокрилі (Insecta, Neuroptera) України і деякі питання
охорони рідкісних і зникаючих комах. Автореферат дисертації доктора наук,
Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України. Київ. 30 с.
Середюк Г.В. 2016. Сітчастокрилі (Insecta, Neuroptera) Українських Карпат. Укр.
ентом. журн. № 1–2. С. 46–68.
Про парк – Ужанський національний природний парк. 2022. [online]. URL: Доступне
<https://uzhanskyi-park.in.ua/pro-nas/istoriia-ta-kultura> [дата звернення 8 cерпня
2022 року].
Duelli P., Obrist M.K., Schmatz D.R. 1999. Biodiversity evaluation in agricultural landscapes:
Above-ground insects. Agriculture Ecosystems & Environment. 74(1). Р. 33–64.