Омельчук О.С., Орлов О.Л., Рагуліна М.Є.
Оселищне різноманіття РЛП «Стільське горбогір’я» // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2022. - 38 - С. 53-62. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.53-62 Ключові слова: оселище, Стільське горбогір’я, рідкісні рослини, рідкісні мохоподібні, Червона книга України Досліджено оселища РЛП «Стільське горбогір’я» та суміжних територій, проведено оцінку їхньої созологічної вартості. На досліджуваній території ідентифіковано 34 типи оселищ, які за походженням можна розділити на 2 групи: антропогенні (15) та природні (19). Антропогенні оселища представлені мезотрофними озерами та ставами (C1.2), насадженнями листяних (G1.C) та хвойних порід (G3.F), комплексами сільської житлової (J 2.1), громадської (J 2.1) та індустріальної (J2.3) забудови, витоптуваними площами (Н5.6), об’єктами видобувної промисловості – діючими (J3.2) та недіючими кар’єрами (J3.3), тунелями та штольнями (Н1.7) а також сільськогосподарськими угіддями: городами (І1.2) садами (І1.2), перелогами (Е5.1), здичавілими фруктовими та горіховими садами (G1.D) та пасовищами (Е2.1). Рослинність антропогенних оселищ представлена угрупованнями класів: Molinio-Arrhenatheretea TX. 1937 – на перелогах, Galio-Urticetea Passarge ex Kopecký 1969 – у старих садах і на стежках; Artemisietea vulgaris Lohmeyer et al. in Tx. ex Von. Rochow 1951 – на території кар’єрів. Природні оселища представлені джерелами (С2.1), поверхневими постійними повільно текучими водоймами (C2.3), поверхневими тимчасовими водотоками (C2.5),. літоральними угрупованнями високих геліофітів (C3.2), слабкозарослими берегами з мобільним субстратом (C3.6), Зарості осок Carex sp. (D5.2), Карбонатні піски та скелі з розрідженою рослинністю (E1.1), вологими мезотрофними луками помірного поясу (E3.4), термофільними узліссями (Е5.2), полями Pteridium aquilinum (Е 5.3), чагарниковими заростями помірної зони (F3.1), вербовими угрупованнями заплавних берегів річок (F9.1), заплавними та галерейними лісами з домінуванням вільхи або верби (G1.1), заплавними та галерейними ясенево-дубовими лісами (G1.2), буковими лісами (G1.6), сосновими лісами помірної зони (G3.4), відкритими печерами (Н1.1), карбонатними осипищами теплих схилів (H2.6) та відслоненнями карбонатних порід (H3.2). У досліджуваних оселищах виявлено 17 видів судинних рослин, занесених до Червоної книги України та 5 регіонально-рідкісних видів, серед мохоподібних – 13 регіонально-рідкісних видів та 2 нових для території Опілля. Найбільше природоохоронне значення мають оселища вологих мезотрофних (заплавних) лук, термофільних узлісь та букових лісів, де сконцентрована найбільша кількість рідкісних видів рослин Червоної книги України та регіональних природоохоронних списків.
Оселищне різноманіття РЛП «Стільське горбогір’я» // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2022. - 38 - С. 53-62. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.53-62 Ключові слова: оселище, Стільське горбогір’я, рідкісні рослини, рідкісні мохоподібні, Червона книга України Досліджено оселища РЛП «Стільське горбогір’я» та суміжних територій, проведено оцінку їхньої созологічної вартості. На досліджуваній території ідентифіковано 34 типи оселищ, які за походженням можна розділити на 2 групи: антропогенні (15) та природні (19). Антропогенні оселища представлені мезотрофними озерами та ставами (C1.2), насадженнями листяних (G1.C) та хвойних порід (G3.F), комплексами сільської житлової (J 2.1), громадської (J 2.1) та індустріальної (J2.3) забудови, витоптуваними площами (Н5.6), об’єктами видобувної промисловості – діючими (J3.2) та недіючими кар’єрами (J3.3), тунелями та штольнями (Н1.7) а також сільськогосподарськими угіддями: городами (І1.2) садами (І1.2), перелогами (Е5.1), здичавілими фруктовими та горіховими садами (G1.D) та пасовищами (Е2.1). Рослинність антропогенних оселищ представлена угрупованнями класів: Molinio-Arrhenatheretea TX. 1937 – на перелогах, Galio-Urticetea Passarge ex Kopecký 1969 – у старих садах і на стежках; Artemisietea vulgaris Lohmeyer et al. in Tx. ex Von. Rochow 1951 – на території кар’єрів. Природні оселища представлені джерелами (С2.1), поверхневими постійними повільно текучими водоймами (C2.3), поверхневими тимчасовими водотоками (C2.5),. літоральними угрупованнями високих геліофітів (C3.2), слабкозарослими берегами з мобільним субстратом (C3.6), Зарості осок Carex sp. (D5.2), Карбонатні піски та скелі з розрідженою рослинністю (E1.1), вологими мезотрофними луками помірного поясу (E3.4), термофільними узліссями (Е5.2), полями Pteridium aquilinum (Е 5.3), чагарниковими заростями помірної зони (F3.1), вербовими угрупованнями заплавних берегів річок (F9.1), заплавними та галерейними лісами з домінуванням вільхи або верби (G1.1), заплавними та галерейними ясенево-дубовими лісами (G1.2), буковими лісами (G1.6), сосновими лісами помірної зони (G3.4), відкритими печерами (Н1.1), карбонатними осипищами теплих схилів (H2.6) та відслоненнями карбонатних порід (H3.2). У досліджуваних оселищах виявлено 17 видів судинних рослин, занесених до Червоної книги України та 5 регіонально-рідкісних видів, серед мохоподібних – 13 регіонально-рідкісних видів та 2 нових для території Опілля. Найбільше природоохоронне значення мають оселища вологих мезотрофних (заплавних) лук, термофільних узлісь та букових лісів, де сконцентрована найбільша кількість рідкісних видів рослин Червоної книги України та регіональних природоохоронних списків.
Список літератури
- Атлас Львівської області [online]. Доступне
- Бойко М.Ф. 2008. Чекліст мохоподібних України. Херсон : Айлант. 232 с.
- Бойко М.Ф. 2010. Раритетні види мохоподібних фізико-географічних рівнинних зон та гірських ландшафтних країн України. Чорномор. ботан. журн. Т. 6 № 3. С. 294–315.
- Кагало О.О., Сичак Н.М. Рідкісні, зникаючі та інші види судинних рослин Львівської області (Україна), які потребують охорони. 2003. Наукові основи збереження біотичної різноманітності. Вип. 4. С. 47–58.
- Прокудин Ю.Н. и др. 1987. Определитель высших растений Украины. Киев : Наук. думка. 548 с.
- Про заходи щодо охорони рідкісних та зникаючих видів рослин на території Львівської області. 2003. Рішення Львівської обласної ради. XII сесія IV демократичного скликання; № 193; Від 02.01.2003. 12 с.
- Стойко С.М., Ященко П.Т., Кагало О.О. та ін. 2004. Раритетний фітогенофонд західних регіонів України (созологічна оцінка й наукові засади охорони). Львів : Ліга-Прес. 232 с.
- Червона книга України. Рослинний світ. 2009. За ред. Дідуха Я.П. Київ : Глобалконсалтинг. 900 с.
- Шеляг-Сосонко Ю.Р. 1977. Європейська широколистянолісова область. Східноєвропейська провінція. Західноукраїнська підпровінція. У: Андрієнко Т.Л., Білик Г.І., Брадіс Є.М., Голубець М.А. та ін. Геоботанічне районування Української РСР. Київ : Наук. думка. С. 54–65.
- Boiko M.F. 2014. The Second checklist of Bryobionta of Ukraine. Chornomors’k. botanical journal. 10 (4). P. 426–487.
- Davies, C.E., Moss, D. & Hill, M.O. 2004. EUNIS Habitat Classification Revised. 307 р.
- Smith G., O’Donoghue P., O’Hora K., Delaney Е. 2011. Best practice guidance for habitat survey and mapping. 132 p.