Середюк Г. В., Коваль Н. П. , Чумак В. О., Чумак М. В.
Угруповання сітчастокрилих (Neuroptera) північно-західної частини Полонинського хребта в межах Ужанського НПП // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2022. - 38 - С. 171-182. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.171-182 Ключові слова: сітчастокрилі, Neuroptera, Українські Карпати, верхня межа лісу, угруповання, структура домінування, індекси видового багатства та різноманіття У результаті проведених досліджень у верхній межі лісу Полонинського хребта, загалом зібрано 162 особини 16 видів, із 8 родів і 2 родин сітчастокрилих (Neuroptera). У тому числі – 1 вид з роду Chrysopa, 1 – Chrysoperla, 1 – Hypochrysa, 2 – Nineta, 1 – Drepanopteryx, 4 – Hemerobius, 3 – Micromus, 3 – Wesmaelius. Встановлено, що більшість числових значень індексів видового багатства та різноманіття, окрім індексу Бергера-Паркера та Індекс Маргалефа мають вищі показники для хребта Стінка. Саме тому вважаємо, що верхня межа лісу на хребті Стінка менше змінена під впливом антропогенного фактора. Вище значення індексу Бергера-Паркера для Явірника на наш погляд, пов’язане зі значним ступенем домінування тут масового виду – Hemerobius micans, а Індексу Маргалефа пов’язано тим, що тут було зареєстровано більше видів сітчастокрилих та кількість зібраних екземплярів значно вища. У всьому зібраному матеріалі на Hemerobius micans припадає 75,1% на Явірнику та 54,8% на Стінці від загальної кількості. На Стінці в угрупуванні сітчастокрилих також відсутні рецеденти та субрецеденти. Відхилення від нормального розподілу рясності видів в сторону підвищення домінування кількох видів дозволяє стверджувати, що обидві екосистеми піддаються антропогенному навантаженню, проте перебувають на різних етапах сукцесійних процесів.
Угруповання сітчастокрилих (Neuroptera) північно-західної частини Полонинського хребта в межах Ужанського НПП // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2022. - 38 - С. 171-182. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.171-182 Ключові слова: сітчастокрилі, Neuroptera, Українські Карпати, верхня межа лісу, угруповання, структура домінування, індекси видового багатства та різноманіття У результаті проведених досліджень у верхній межі лісу Полонинського хребта, загалом зібрано 162 особини 16 видів, із 8 родів і 2 родин сітчастокрилих (Neuroptera). У тому числі – 1 вид з роду Chrysopa, 1 – Chrysoperla, 1 – Hypochrysa, 2 – Nineta, 1 – Drepanopteryx, 4 – Hemerobius, 3 – Micromus, 3 – Wesmaelius. Встановлено, що більшість числових значень індексів видового багатства та різноманіття, окрім індексу Бергера-Паркера та Індекс Маргалефа мають вищі показники для хребта Стінка. Саме тому вважаємо, що верхня межа лісу на хребті Стінка менше змінена під впливом антропогенного фактора. Вище значення індексу Бергера-Паркера для Явірника на наш погляд, пов’язане зі значним ступенем домінування тут масового виду – Hemerobius micans, а Індексу Маргалефа пов’язано тим, що тут було зареєстровано більше видів сітчастокрилих та кількість зібраних екземплярів значно вища. У всьому зібраному матеріалі на Hemerobius micans припадає 75,1% на Явірнику та 54,8% на Стінці від загальної кількості. На Стінці в угрупуванні сітчастокрилих також відсутні рецеденти та субрецеденти. Відхилення від нормального розподілу рясності видів в сторону підвищення домінування кількох видів дозволяє стверджувати, що обидві екосистеми піддаються антропогенному навантаженню, проте перебувають на різних етапах сукцесійних процесів.
Список літератури
- Захаренко О.В. 1997. Сітчастокрилі (Insecta, Neuroptera) України і деякі питання охорони рідкісних і зникаючих комах. Автореферат дисертації доктора наук, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України. Київ. 30 с.
- Середюк Г.В. 2016. Сітчастокрилі (Insecta, Neuroptera) Українських Карпат. Укр. ентом. журн. № 1–2. С. 46–68.
- Про парк – Ужанський національний природний парк. 2022. [online]. URL: Доступне
- Duelli P., Obrist M.K., Schmatz D.R. 1999. Biodiversity evaluation in agricultural landscapes: Above-ground insects. Agriculture Ecosystems & Environment. 74(1). Р. 33–64.
- Stöcker G. 1977. Ein Modell der Dominanzstruktur und seine Anwendung. 1. Modellbildung. Modellrealisierung, Dominanzklassen. Arch. Naturschutz. u. Lundschaftsforschung. Vol. 17 No. 1. P. 1–26.
- Беклемишев В.Н. 1961. Термины и понятия, необходимые при количественном изучении популяций эктопаразитов и нидиколов. Зоол. журн. № 40 Вып. 2. С. 149–158.
- Мэгарран Э. 1992. Экологическое разнообразие и его измерение. Москва : Мир. 181 с.
- Ужанський національний природний парк. Поліфункціональне значення. 2008 / за ред. С.М. Стойка. 2-е вид. Львів. 306 c.
- Середюк Г.В., Коваль Н.П., Чумак В.О. 2021. Знахідка Wesmaelius subnebulosus (Stephens, 1836) (Neuroptera, Hemerobiidae) на Закарпатті. Наукові записки Державного природознавчого музею. Вип. 37. С. 255–258. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2021.37.255-258
- Стойко С.М. 2009. Глобальні зміни клімату – загрози людству та механізми відвернення. Науковий вісник НЛТУ України. Вип. 19.15. C. 214-224.
- Малиновський А., Білонога В. 2003. Рослинність екотонів природних та антропогенно змінених територій. Вісник Львівського університету. Серія біологічна. Вип. 33. С. 73-79.