Page 78 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)
P. 78

Особливості таксономічної та екологічної структури лісових таксоценів … 77

            різноманіття у серії з 15 ґрунтових проб зазначеного розміру, відібраних у певному
            типі лісових фітоценозів (ценотична фауна) [6].

               Результати досліджень та обговорення

               Видове  багатство,  щільність  населення  та  представленість  родин.  В  результаті
            проведених досліджень виявлено 71 вид колембол, що належать до 40 родів і 15 родин
            (табл. 1). Досліджені ценотичні фауни включають 25–35 видів (табл. 2). Найменше
            видове багатство колембол встановлено у насаджені сосни (25 видів), а дещо більше в
            насадженні  акації  (32)  і  напівприродних  ділянках  грабово-дубового  лісу  (28-35,  в
            середньому 33 види). Тобто, як свідчать літературні дані [7] в досліджених лісових
            фітоценозах зафіксовано близько 58% локальної і 25% зональної лісостепової фауни.
            Ємність  середовища  для  колембол  на  рівні  α a-різноманіття  коливається  у  широких
            межах від 7 до 14 видів (в середньому у різних типах лісів 11,1). Найбільша середня
            кількість видів на одну ґрунтову пробу зафіксована у грабовому дубняку, а найменша
            – сосняку.
               Відомо, що середня щільність населення колембол лісових таксоценів залежить не
            тільки від едифікатора деревостану, але й від сезонної динаміки ключових абіотичних
            факторів  [7].  Найбільшу  чисельність  таксоценів  колембол  на  території  лісостепу
            зафіксовано  в  листяних,  заплавних  і  окремих  варіантах  урбанізованих  лісів,  а
            найменшу – штучних хвойних і інших насаджень, особливо при збільшенні сухості
            едафотопу  [7,  12,  13].  Рекордна  середня  щільність  населення  цих  педобіонтів  за
                                                                                     2
            даними М.В. Таращук [11] виявлена в грабовій діброві волосистоосоковій, де на 1 м
            траплялось до 61 тис. особин. Причому, максимуми чисельності в лісових біотопах
            можуть фіксуватися у різні періоди року, але найчастіше у весняно-літні місяці.
               Досліджені лісові таксоцени колембол характеризуються середніми показниками
            щільності населення від 4,95 у насадженні сосни і 5,12 у грабово-дубовому фітоценозі,
            до 7,16 тис. ос./м  у насадженні акації.
                           2
                 У  досліджених  варіантах  лісових  таксоценів  колембол  Східного  Поділля  за
            видовим  багатством  і  відносною  чисельністю  найчастіше  переважає  родина
            Entomobryidae (7-15 форм і 18,3–32,6% від загального числа особин) (табл. 1). Друге
            місце  після  ентомобріїд  за  показником  загального  видового  багатства  та  відносної
            чисельності найчастіше посідає родина Isotomidae (6–8 форм, 14,1–35%). Наступними
            родинами  в  цьому  ряду  за  відносною  чисельністю  є  Onychiuridae  (11,1-20,1%)  і  за
            видовим багатством Neanuridae (6-7 форм). В меридіональному напрямку лісостепу із
            заходу  на  схід  встановлено  зменшення  у  складі  реґіональних  фаун  часток  родин
            гіпогаструрід і ентомобриїд і збільшення  онихіурід [7, 13].
               Структура  домінування  і  якісний  склад  домінантів.  Встановлено,  що  до  кола
            масових таксонів колембол (еудомінантів, домінантів, субдомінантів) у досліджених
            типах  лісів  Східного  Поділля  входило  17  видів  (табл.  1).  Разом  із  узагальненими
            літературними  даними  по  лісових  екосистемах  Західного  Поділля  [7]  таких  видів
            сумарно виявлено 25. Лише 8 видів виявлених в лісах Західного Поділля не входили
            до  складу  домінантів  у  досліджених  лісах  Східного  Поділля.  У  конкретних  типах
            лісових фітоценозів встановлено від 7 до 10 домінантів разом із субдомінантами, на
            частку  яких  належить  78-87,6%  чисельності  досліджених  таксоценів  (табл.  1).
            Еудомінантних  видів  з  представленістю  понад  31%  від  загальної  чисельності
            таксоцену не виявлено.
   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83