Page 77 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

76 Капрусь І. Я., Гусак О. В.

біотопний розподіл. Дослідженнями цього автора охоплені також і деякі локальні
фауни колембол Західного Поділля, зокрема, природного заповідника "Медобори" [3]
та національного природного парку "Подільські Товтри" [4], де виявлено 115 і 95 видів
відповідно.
На сьогодні за даними "Каталогу колембол і протур України" [5] для території
Подільської височини відомо всього 165 видів колембол і ще три було описано як нові
для науки в останні роки [17,18]. Однак, за приблизними оцінками цю територію може
населяти не менше ніж 400 видів колембол.
Східне Поділля, особливо його південна частина, залишається одним із небагатьох
регіонів України, де досі не проводилися дослідження фауни та екології таксоценів
колембол [6]. Саме тому, актуальним завданням ґрунтово-зоологічних досліджень
залишається вивчення цієї групи тварин в основних типах природних екосистем
Східного Поділля, а саме лісових та лучно-степових. Метою роботи на першому етапі
досліджень було описати фауну та особливості екологічної структури таксоценів
колембол в основних типах лісових екосистем дослідженого регіону, а також на основі
літературної інформації провести порівняльний аналіз отриманих даних із іншими
лісовими таксоценами колембол Подільської височини.

Матеріал і методи досліджень

Проведена робота ґрунтується на матеріалі Collembola, який зібраний у червні 2000
р. у трьох типах лісових фітоценозів Південного Поділля (Одеська та Вінницька
області) стандартними методами ґрунтово-зоологічних досліджень [9]. Зокрема,
ґрунтові проби відібрано на чотирьох ділянках грабово-дубового лісу з участю ясена
й клена (перша ділянка поблизу м. Саврань і друга – с. Піщана на Одещині, третя – м.
Крижопіль і четверта - м. Брацлав на Вінниччині), а також на одній ділянці штучного
соснового лісу (поблизу м. Саврань на Одещині) і штучного акацієвого лісу (поблизу
м. Ладижин на Вінниччині). Дані щодо населення колембол, які зібрані на різних
ділянках грабово-дубового лісу, були узагальнені. Тому, для порівняння обрано три
типи лісових таксоценів колембол, які умовно назвали: А – грабова-дубова з участю
ясена й клена (90 років), Б – сосновий (50 років) і В – акацієвий (60 років).
У кожному біотопі відібрано по 15 ґрунтових проб (підстилка+ґрунт) обсягом 800
см (10х10 см до глибини 8 см) кожна. Виділення матеріалу відбувалося на термо-
3
фотоеклекторах Кемпсона. Колемболи були визначені за допомогою сучасної
мікроскопічної техніки та найновіших ідентифікаційних ключів. Всього зібрано 90
проб ґрунту із підстилкою. В результаті проведеної роботи ідентифіковано 3,41 тис.
особин колембол.
Систему таксонів класу колембол прийнято за інформацією на спеціальному веб-
сайті [15]. Спектри життєвих форм оцінювали за класифікацією С.К. Стебаєвої [11].
Біотопні (екологічні) групи колембол виділяли за підходом І.Я. Капруся [6]. Структуру
домінування таксоценів колембол визначали за підходом Г. Штокера і А. Бергмана
[19]: еудомінанти (31,7 – 100 % від загальної чисельності таксоцену), домінанти (10,1
– 31,6%), субдомінанти (3,2 – 10,0%), рецеденти (1,1 – 3,1%), субрецеденти (0 – 1,0%).
Категорії інвентаризаційного різноманіття прийняті за Р. Уіттекером [20]. Зокрема,
точкове альфа-різноманіття (αa) оцінювали як середнє видове різноманіття на одну
3
ґрунтову пробу об’ємом 800 см ; ценотичне альфа-різноманіття (αb) – як видове