Page 83 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

82 Капрусь І. Я., Гусак О. В.

Зокрема, найвищий відсоток атмобіонтних видів колембол мають грабово-дубовий
і сосновий фітоценози, глибокоґрунтових – грабово-дубовий. Дещо подібна структура
спектрів життєвих форм колембол встановлена також у лісостепових фітоценозах.
Придніпровської височини [12]. Зокрема, у типчаковому степу і грабово-дубовому лісі
найрізноманітнішими за відносним видовим багатством були верхньопідстилкові та
нижньоґрунтові колемболи.
Співвідношення біотопних груп. Вдала спроба виявити польові гігропреферендуми
колембол і класифікувати види на групи за їх відношенням до вологості у межах
лісового поясу Східної Європи належить Н.О. Кузнєцовій [32]. Вона виокремила
чотири групи таких видів: гігрофільні, мезофільні, ксерорезистентні і група без
вираженого преферендуму. Ці групи вона додатково поділила на п'ять підгруп,
зокрема мезо- гігрофільних, гігро-мезофільних, власне мезофільних і ін. І.Я. Капрусь
[6] запропонував виділені нею групи і підгрупи гігропреферендуму вважати
категоріями вищого порядку рівня комплексів біотопних груп. У межах кожного
комплексу він запропонував виділяти власне біотопні групи видів (евритопних,
лісових, лучних, лісо-лучних, степових, лучно-степових і ін.) і підгрупи видів, які
відповідають основним життєвим формам колембол (атмобіонтної, кортицикольної,
верхньопідстилкової, нижньопідстилкової, верхньоґрунтової, глибокоґрунтової та ін.
біоморф). Аналіз біотопного розподілу колембол на території західного сектору
лісостепу України, проведений І.Я. Капрусь і Т.М. Махлинець [7], дозволив цим
авторам виділити всього три біотопних комплекси видів (ксерорезистентний, ксеро-
мезофільний і мезофільний), чотири біотопних групи видів (лісових, лучних, лучно-
степових, лісо-лучних) і вісім підгруп видів (атмобіонтна, кортицикольна,
синекоморфна, верхньопідстилкова, нижньопідстилкова, підстилково-ґрунтова,
верхньоґрунтова, глибокоґрунтова).
На основі проведеного нами аналізу встановлено, що за видовим багатством
переважають комплекси мезофільних (46,5% від загального видового багатства) і
ксерорезистентних форм (39,4%), що в цілому характерно й для таксоценів колембол
Західного Поділля [7]. Решта видів є ксеро-мезофільними або еврибіонтними.
Очевидно, що при досліджені заплавних і антропогенізованих екосистем, серед
колембол з’являться представники й інших комплексів видів за польовим
гігропреферендумом, зокрема гігрофільних і гігро-мезофільних. На це, зокрема,
вказують результати аналізу біотопного розподілу видів колембол зібраних на
Придніпровській височині [12].
Досліджені лісові таксоцени колембол Східного Поділля включають по п’ять
біотопних груп видів (табл. 2-4). Їхнє співвідношення у конкретних лісових
едафотопах має власну специфіку обумовлену, насамперед, представленістю так
званих диференціюючих (які спеціалізовані для існування в певному типі екотопу,
наприклад, для лісу - лісових видів) та близьких до диференціюючих за
екопреференціями видів (для лісу - лісо-лучних). Зокрема, в досліджених лісових