Page 168 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)
P. 168

Історія проникнення антропохорних видів молюсків на …      167

            практично безконтрольного завезення сюди саджанців садових і декоративних рослин
            з  інших  європейських  країн  [43],  а  також  з  помітними  кліматичними  змінами,
            спричиненими  глобальним  потеплінням,  які  могли  полегшити  адаптацію  відносно
            теплолюбного виду західноєвропейського походження  до кліматичних умов заходу
            України.  Цікаво,  що  єдина  невелика  колонія  C. nemoralis  зі  збідненим  фенетичним
            складом, яка була зареєстрована в першій половині 1990-х рр. у Стрийському парку
            Львова [29], на даний час майже повністю вимерла [19].
               Не  менш  цікавою  є  реєстрація  відносно  недавніх  завозів  спорідненого  виду
            C. hortensis до Львова та Ужгорода, незалежних від його первинної інтродукції на захід
            України, яка відбулася не пізніше другої половини ХХ ст. [42]. Про інше походження
            нещодавно виявлених колоній свідчить наявність на невеликих ділянках спадкових
            варіантів  забарвлення  (рожеві  черепашки,  черепашки  з  жовтим  фоном  та  темними
            спіральними  смугами,  рідше  –  наявність  темно  забарвлених  країв  устя  в  частини
            статевозрілих  особин),  повністю  відсутніх  у  більшості  західноукраїнських  колоній
            C. hortensis,  утворених  нащадками  первинної  інтродукції  [42].  Для  останніх
            характерна наявність лише трьох основних варіантів забарвлення черепашок: жовті
            без смуг (переважаючий фенотип), білі без смуг (інколи відсутні), білі з 5 темними
            спіральними смугами [42, fig. 3A].
               Характерною  особливістю  початку  ХХІ  ст.  є  не  лише  зростання  кількості
            антропохорних видів, відомих для заходу України [19], та поступове розселення їх по
            цьому регіону [19; 20]. Усе частіше тут починають виявляти види, раніше відомі лише
            для південної частини України  – кримський вид Monacha fruticola (Krynicki, 1833),
            широко  розповсюджений  зараз  також  у  степовій  зоні  України  поза  межами
            Кримського півострова [41], а також занесені людьми спочатку на південь України
            L. flavus [5], Xeropicta derbentina (Krynicki, 1836) [16], Tandonia kusceri (Wagner, 1931)
            [40]. Збільшилася також кількість видів кавказького походження – до вже згаданих
            вище  B. pallens  (відомий  для  заходу  України  з  другої  половини  ХХ  ст.)  і
            K. melanocephalus (вперше зареєстрований у Львові в 2000 р.) додалися Stenomphalia
            ravergiensis  (Férussac,  1835)  (єдина  знахідка  в  Тернопільській  обл.  в  2006  р.)  та
            Deroceras caucasicum (Simroth, 1901) (окремі знахідки у Львівській та Закарпатській
            обл.  в  2013-20  рр.)  [19].  У  4-х  адміністративних  областях  заходу  України  вже
            виявлений також Oxychilus translucidus (Mortillet, 1854) – вид з не встановленим точно
            природним  ареалом,  який  може  охоплювати  Кавказ  та/або  територію  східної
            Туреччини та північного Ірану [19; 20].
               Стрімке збільшення кількості антропохорних видів наземних молюсків наприкінці
            ХХ – на початку ХХІ ст., яке поєднується з інтенсивним розселенням деяких з них, є
            характерним не лише для заходу України, але й для інших регіонів Східної Європи
            [34]. Останні дані щодо сучасного розповсюдження таких видів у західному регіоні
            України  були  узагальнені  в  попередніх  публікаціях  [19;  20];  аналогічні  дані  щодо
            адвентивних видів прісноводних молюсків наведено нижче.
               Physella acuta (Draparnaud, 1805), вид з не встановленим точно природним ареалом
            (Середземномор’я  або  Північна  Америка),  для  заходу  України  згадується  різними
            авторами, починаючи з другої половини ХХ ст. Детальний огляд цих літературних
            джерел наведено в монографії А.П. Стадниченко [32, с. 90], де Ph. acuta описується
            під  назвою  Costatella  integra  (Haldemann,  1841).  Часом  Ph. acuta  і  C. integra
            розглядаються у вітчизняній малакологічній літературі як окремі види [30]. Загалом у
   163   164   165   166   167   168   169   170   171   172   173