Page 163 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

162 Гураль-Сверлова Н. В., Гураль Р. І.

України. Певною мірою це пов’язане зі складністю інтерпретації старіших
літературних даних, особливо стосовно безчерепашкових наземних молюсків, або
слизняків [29, с. 12], та наявністю в них низки помилкових визначень. Не менш
важливою перешкодою для проведення такого аналізу є те, що дослідження наземної
малакофауни заходу України відбувалися досить нерівномірно як у територіальному,
так і в часовому аспектах, а також до недавнього часу були зосереджені переважно на
природних, а не урбанізованих та інших антропогенно змінених територіях, де
зазвичай оселяються антропохорні види.
Порівняно з досить великою кількістю наземних молюсків-антропохорів і широким
розповсюдженням деяких з них, на заході України досі відомі лише відносно
нечисленні знахідки окремих адвентивних видів прісноводних молюсків – як
черевоногих [8; 21; 27; 32; 33; 44; 47 та ін.], так і двостулкових [7; 8; 35; 46 та ін.], дані
щодо яких також вимагають узагальнення.

Матеріал і методика досліджень

У роботі використані результати власних багаторічних спостережень над
наземними (починаючи з 1994 р.) та прісноводними (починаючи з 1996 р.) молюсками
заходу України, критичного аналізу літературних джерел, для прісноводних молюсків
частково узагальнених у вигляді каталогу [8], а також ревізії фондових матеріалів
Державного природознавчого музею НАН України (надалі в тексті – ДПМ) [8; 12; 17].
Аналогічно попереднім публікаціям, присвяченим антропохорній складовій
наземної малакофауни заходу України [19; 23], у статті розглядаються лише види,
адвентивні для усіх частин цього регіону. Разом з тим, антропохорія може сприяти
розселенню також автохтонних видів, яскравим прикладом чого можна вважати,
наприклад, появу Arianta arbustorum (Linnaeus, 1758) у Львові, яка була зафіксована на
початку ХХІ ст. [11].

Результати досліджень

Хоча деякі фрагментарні дані щодо наземних молюсків західної частини сучасної
України були опубліковані ще в першій половині ХІХ ст. [4], активні малакологічні
дослідження цього регіону розпочалися лише в останній чверті ХІХ ст. і були пов’язані
переважно з роботами відомого галицького малаколога Й. Бонковського, велика
конхологічна колекція якого, а також інші опрацьовані цим дослідником збори
зберігаються зараз у фондах ДПМ [9; 17]. Саме завдяки фондовим музейним
матеріалам вдалося встановити, що наприкінці ХІХ ст. на території сучасних
Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей України, які на той час
входили до складу Польщі, не було зареєстровано жодного черепашкового виду
наземних молюсків, який можна було б вважати антропохорним. А вказівки на
присутність тут Aegopinella nitidula (Draparnaud, 1805), природний ареал якого
пов'язаний з північно-західною частиною Європи, базувалися на помилковому
визначенні черепашок автохтонного виду Aegopinella minor (Stabile, 1864), а в
Українських Карпатах – можливо, також інших видів того самого роду [12; 17].
У колекції ДПМ присутня одна черепашка Cryptomphalus aspersa (O.F.Müller,
1774), зібрана в 1875 р. у П’ятничанах (тепер – район Вінниці, на той час – окремий
населений пункт) [12; 17] і згадана в каталозі Й. Бонковського [37], проте без
детальнішої інформації стосовно цього музейного предмета. Не відомо, чи існувала на