Page 166 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Історія проникнення антропохорних видів молюсків на … 165

придатні для надійної диференціації C. nemoralis і широко розповсюдженого на
території України автохтонного виду C. vindobonensis [28].
Наприкінці 1950-х рр. для Закарпатської області було вказано декілька
антропохорних видів слизняків: L. maximus [22; 26], A. hortensis [22], Limacus flavus
(Linnaeus, 1758) [26], хоча і тут не можна виключити можливість помилкових
визначень. Зокрема, В.І. Здун спеціалізувався на дослідженні прісноводних молюсків
та їх паразитів, в наведеному їм видовому списку для Закарпатської області не
згадується автохтонний L. cinereoniger, а A. hortensis є єдиним представником родини
Arionidae.
У 1969 р. у буковому лісі біля Ужгорода було знайдено одну особину з комплексу
A. hortensis s.l. [24, с. 410]. Це можна вважати першою достовірною знахідкою
A. distinctus у Закарпатській області, а, можливо, і на заході України загалом. У тій
самій монографії [24, с. 367-368] для букових лісів в околицях Ужгорода наводиться
ще один вид слизняків, адвентивний для заходу України – Tandonia cristata
(Kaleniczenko, 1851). Повторні знахідки T. cristata на Закарпатті або в інших
адміністративних областях заходу України досі невідомі [40]. У Львові на той час вже
був достовірно виявлений антропохорний вид кавказького походження Boettgerilla
pallens Simroth, 1912 [24, с. 215].
У 1980-х рр., завдяки детальному дослідженню наземної малакофауни Українських
Карпат О.О. Байдашніковим [2 та ін.], було спростовано попередню думку про те, що
згаданий вище L. maximus може населяти природні біотопи цього регіону [24, с. 280].
Крім L. maximus, дослідник згадує низку синантропних видів слизняків, які
трапляються в Українських Карпатах або їх передгір’ях, але не населяють місцеві ліси:
D. reticulatum, Deroceras sturanyi (Simroth, 1894), B. pallens, A. fasciatus [2]. До
синантропних елементів наземної малакофауни Українських Карпат він відносить
також завезений до Європи північноамериканський вид Lucilla singleyana (Pilsbry,
1889), знайдений їм в околицях Виноградова (перша та єдина знахідка на заході
України).
Трохи пізніше О.О. Байдашніков аналізує наземну малакофауну Українського
Полісся та наводить для населених пунктів Волинської області L. maximus і D. sturanyi,
Рівненської області – D. sturanyi [3, табл. 1]. У тій самій публікації вперше згадується
присутність C. hortensis у Шацьку.
З середини 1990-х рр. почалися активні дослідження наземних молюсків на
урбанізованих та субурбанізованих територіях Львова, завдяки яким вдалося суттєво
розширити існуючі відомості про видовий склад, розповсюдження та екологію
антропохорних видів молюсків на заході України [29]. Зокрема, Ae. nitidula, якого
раніше вказували для цього регіону лише помилково (див. вище), був достовірно, із
залученням анатомічних ознак, зареєстрований у Стрийському парку Львова. У тому
самому парковому масиві вперше на заході України був достовірно виявлений
Oxychilus draparnaudi (Beck, 1837), природним ареалом якого вважають західну та
південно-західну частину Європи, а на одному зі стадіонів – завезений з півдня
України вид кримського походження Brephulopsis cylindrica (Menke, 1828). Також
було з’ясовано, що ще один антропохорний для України вид – C. hortensis, відсутній у
Львові наприкінці ХІХ і навіть на початку ХХ ст., наприкінці ХХ ст. вже встиг
заселити значну частину міста і перетворитися на звичайного і масового представника
міської малакофауни [29]. На межі ХХ і ХХІ ст. почався процес розселення по Львову