Page 146 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Просторова та часова динаміка зміни лісової підстилки на … 145

Обабіч маршруту можна виділити 2 яруси деревного покриву: 1-й ярус − ялиця біла
(Abies alba Mill.) (висота середня 33 м, діаметр 48 см, вік 165 р.), бук лісовий (Fagus
sylvatica L.) (висота середня 32 м, діаметр 44 см, вік 165 р.). Трапляються місцями
поодинокі дерева ялини європейської (Picea abies (L.) Karst.). 2-й ярус – бук лісовий:
висота середня 26 м, діаметр 27,5 см, вік 45 р.; ялиця біла: висота середня 23,5 м,
діаметр 29,5 см, вік 45р. Трапляються поодинокі дерева ялини європейської. Формула
видового складу: 6Яц4Бк+Ял, повнота ‒ 0,5-0,7. Підріст представлений лісотвірними
породами віком до 20 років, висота до 6 м. Підлісок формує ліщина звичайна (Corylus
avellana (L.) (розміщення нерівномірне). Чагарничкове вкриття трапляється
фрагментарно (до 10%). Трав’яний покрив розвинутий слабко.
Туристичний шлях "Долиною р. Кам’янка" (номер 500) проходить у межах
Сколівського лісництва Парку на схилі південно-західної експозиції крутістю 15-35º у
межах висот 580−600 м н.р.м.; експлуатується достатньо довго, ще до утворення
Парку. Частина шляху проходить асфальтованою дорогою протяжністю 4,6 км, а
фрагмент довжиною 0,35 км припадає на гірську ґрунтову стежку до озера
Журавлиного. Ширина стежки становить 2,6-4,9 м. На стежці відсутня лісова
підстилка, а ґрунт візуально дуже ущільнений, можна простежити прояви водної
ерозії. В підніжжі схилу виявлено оголене коріння дерев. Наявні додаткові стежки.
Обабіч маршруту можна виділити 2 яруси деревного покриву: 1-й ярус – формує
ялиця біла (висота середня 32 м, діаметр 40 см, вік 95 р.). Трапляються місцями
поодинокі дерева бука лісового та ялини європейської. 2-й ярус: ялиця біла: висота
середня 20 м, діаметр 22 см, вік 50 р. Формула видового складу: 7Яц2Бк1Ял, повнота
‒ 0,4-0,6. Підріст представлений лісотвірними породами віком 10-20 р., висота 4-6 м.
Підлісок формує ліщина звичайна (розміщення не рівномірне). Чагарничкове вкриття
трапляється фрагментарно (до 15%) та зосереджене в основному поблизу стежки.
Трав’яний покрив розвинутий слабко – його проективне вкриття становить до 10%.
Вихідним чи основним показником для встановлення стадії рекреаційної дигресії
були такі індикатори стану шляху як: ширина стежки (до 0,5 м − І категорія, "шлях не
змінений"; до 1 м − II категорія, "шлях мало змінений"; від 2 до 3 м − III категорія,
"шлях під загрозою"; до 5 м − IV категорія, "шлях змінений"; V категорія – понад 5 м,
"шлях сильно змінений"), ущільнення ґрунту, наявність додаткових/паралельних
стежок, зміни у рослинному покриві (для лучних екосистем) [37],
наявність/відсутність лісової підстилки (для лісових екосистем) [11, 12] та глибина
2
ерозійного врізу і об’єм винесеного матеріалу з 1 м полотна стежки [2].
З метою поглибленого вивчення рекреаційного впливу на основній стежці та її
узбіччях (на відстані 0,25-0,35 м від стежки) було відібрано зразки лісової підстилки.
Контроль − умовно непорушені лісові ділянки на відстані до 50 м від стежок/шляху
без видимого візуального рекреаційного впливу. Впродовж року лісову підстилку
відбирали за сезонами: літо→осінь→весна→літо.
Дослідження виконано в польових та лабораторних умовах. Підстилку відбирали
за допомогою шаблона 25х25 см у 5-10-ти кратній повторності. У польових умовах
визначали її потужність (см), а в лабораторних умовах відібрані зразки підстилки
висушували до повітряно-сухого стану, зважували та розділяли на фракції. Отримані
дані усереднювали і визначали запаси підстилки (кг·м⁻²) [22]. З огляду на
інтенсивність розкладу деяких складових компонентів лісової підстилки було