Page 145 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

144 Леневич О. І.

рекреаційному впливу. Неодноразово в статтях відзначалось, що за відсутності лісової
підстилки значно ущільнюється верхній гумусовий горизонт [14, 18, 19, 38],
змінюється його водний та повітряний режим і як результат виникають ерозійні
процеси на стежках [33-36, 39, 41], а також зменшується видовий та кількісний склад
ґрунтової біоти [5, 11, 19], що в сумі, неминуче призводять до істотних, а часом і до
незворотних змін у лісових біогеоценозах.
Незважаючи на тривалість вивчення рекреаційного впливу на лісову підстилку,
недостатньо вивченими є її зміни на стежках за фракційним складом та по сезонно.

Характеристика території та методика досліджень

Національний природний парк "Сколівські Бескиди" (надалі Парк) розташований в
південно-західній частині Львівської області ( в центральній частині оригінального в
геоботанічному і ландшафтному відношенні гірського масиву Східних Бескидів, що
тягнуться від Словацько-Польського кордону до річки Мізуньки, яка є межею між
Бескидами і Горганами) [16].
За геоботанічним районуванням України [6], територія Парку знаходиться в межах
Карпатського (Рахівсько-Турківсько-Берегометського) округу букових лісів. Більша
частина Парку належить до Боринсько-Славського (Бескидського) геоботанічного
району смереково-ялицево-букових і ялицево-смереково-букових лісів і лише
незначна частина, на півночі, належить до Болехівсько-Берегометського району
ялицево-букових лісів (Передгорганський підрайон).
Найбільшу площу у природному рослинному покриві Парку займають
монодомінантні та мішані букові угруповання і поширені від верхніх (найстарших)
річкових терас до верхньої межі лісового поясу. Ліси ялини європейської та ялиці білої
займають за площею друге та третє місця. З огляду на те, що найпоширенішою в Парку
із хвойних насаджень є ялина європейська, в "чистому" вигляді вона трапляється дуже
рідко і росте здебільшого на гірських схилах у мішаних лісостанах із ялицею білою та
буком лісовим [23].
Враховуючи те, що основну частину (98,5%) території Парку займають лісові землі
[16], які пронизані низкою туристичних шляхів та стежками. В межах Парку станом на
поточний 2021 рік налічується 19 туристичних шляхів та 2 екологічні стежки,
загальною протяжністю 146 км. З огляду на це виникла необхідність у проведенні
дослідження та встановлення оцінки впливу рекреаційного навантаження на
ґрунтовий покрив в межах лісових біогеоценозів. Упродовж 2019-20 рр. у польових та
лабораторних умовах було проведено дослідження 6 туристичних шляхів та однієї
екологічної стежки. У представленій публікації значну увагу приділено двом
туристичним шляхам: "Старовікові ліси" та "Долиною р. Кам’янка".
Туристичний шлях "Старовікові ліси" (номер 5042). У рамках проекту "Збереження
Карпатських пралісів" у 2016 р. облаштовано та прознаковано стежку "Старовікові
ліси" [15]. Цей шлях прокладено в межах Сколівського лісництва Парку на схилі
північно-східної експозиції крутістю ≥20º у межах висот 630−700 м н.р.м. Його
загальна протяжність становить 5,5 км. Ширина стежки ‒ 0,35-0,70 м, паралельні
стежки відсутні. Лісова підстилка наявна на 95% шляху, і тільки на окремих його
ділянках з крутістю понад 35° фрагментарно відсутня; візуально поверхня ґрунту на
стежці не пошкоджена.