Page 118 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Стійкість мохів Bryum аrgenteum Hedw. і Funaria hygrometrica Hedw. до … 117

режиму. Ріст і розвиток регенерантів аналізували протягом двох тижнів на
моторизованому мікроскопі Axio Imager M1 (Сarl Zeiss) із використанням програмного
забезпечення Сarl Zeiss AxioVision 4.6 та UTHSCSA Image Tool 3.0 і стереобінокуляра
Stemi 2000-C (Сarl Zeiss), починаючи спостереження через день після початку досліду.
Активність каталази визначали, застосовуючи молібдат амонію, активність
супероксиддисмутази – використовуючи феназинметасульфат [4]. Отримані дані
опрацьовували методами статистичного аналізу [3].

Результати дослідження та їх обговорення

Експериментально досліджено толерантність вегетативних і генеративних клонів
мохів з різними життєвими стратегіями B. argenteum і F. hygrometrica із фонових і
антропогенно трансформованих територій до впливу іонів важких металів.
Встановлено, що у контролі та за низького вмісту іонів свинцю в агаризованому
середовищі (0,03-0,34 мг/кг) проростало 90-95% спор і виводкових бруньок
B. argenteum з усіх досліджуваних локалітетів (табл. 1).
Таблиця 1

Регенеративна здатність спор і виводкових бруньок Bryum argenteum залежно
від концентрації іонів свинцю у середовищі

Зразки моху з фонових Зразки моху з відвалу шахти
територій "Надія"
Кількість
Варіанти Кількість
досліду Кількість виводкових Кількість виводкових
пророслих бруньок, що пророслих бруньок, що
спор, % прорегенерували, спор, % прорегенерували, %
%
Контроль 95,7 ± 1,2 95,0±0,4 90,6 ± 1,9 92,0 ± 1,1
0,1 мкМ 93,4 ± 0,2 95,1 ± 1,1 84,4 ± 1,9 89,5 ± 2,1
1,0 мкМ 80,0 ± 2,0 86,1 ± 1,6 72,6 ± 1,1 79,6 ± 0,4
10,0 мкМ 45,7 ± 0,1 67,9 ± 3,1 53,39 ± 1,1 76,7 ± 0,2
100,0 мкМ 20,1 ± 0,1 25,1 ± 0,10 30,3 ± 1,7 33,1 ± 0,2

2+
На середовищах з 3,4-33,7 мг/кг Pb кількість пророслих спор моху зі Львова
знижувалася в 1,8 рази, виводкових бруньок – у 1,5 рази, а з техногенно порушених
місцевиростань – у 1,6 і 1,3 рази, відповідно. Такий вміст іонів свинцю був
характерним для локалітетів, у яких було зібрано зразки моху [2, 6]. Наявність у
2+
поживному середовищі 337,0 мг/кг Pb було токсичним для моху, кількість пророслих
спор і виводкових бруньок у зразків зі Львова знижувалася до 19-23%, а з території
видобутку вугілля – до 28 і 32%. Встановлено, що дернинки моху в усіх варіантах
досліду вже на 2-3 добу утворювали гаметофори, причому у зразків з території
вугільного видобутку їх кількість була більшою у 1,7 разів на середовищі з 0,34 мг/кг