Page 116 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 37 (Львів, 2021)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2021.37.115-122

УДК 582.32+581.5

Щербаченко О.І.

СТІЙКІСТЬ МОХІВ BRYUM АRGENTEUM HEDW. І FUNARIA
HYGROMETRICA HEDW. ДО ВПЛИВУ ІОНІВ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ

Експериментально досліджено толерантність вегетативних і генеративних клонів
мохів B. argenteum і F. hygrometrica із фонових та антропогенно трасформованих
територій до впливу іонів важких металів. Встановлено, що підвищення стійкості
мохів до впливу іонів важких металів відбувається шляхом активування ростових і
фізіолого-біохімічних процесів. Рівень адаптивності мохів залежав від концентрації
токсичних іонів, середовища вирощування і життєвої стратегії мохів. Встановлено, що
із підвищенням концентрації іонів свинцю у середовищі пригнічувалося генеративне
розмноження мохів, знижувався відсоток проростання спор, сповільнювалася
диференціація протонеми і швидкість розвитку гаметофорів, зменшувалася величина
клітин, кількість і розміри листків. Очевидно, що під впливом підвищених концентрацій
свинцю відбувалися значні зміни метаболічних процесів у клітинах мохів і проявлялися
ознаки ксероморфізму. Результати аналізу темпів диференціації гаметофіту і стану
антиоксидантної системи мохів B. argenteum і F. hygrometrica залежно від вмісту іонів
важких металів демонструють різну адаптаційну здатність. Показано, що зміна
швидкості диференціації гаметофіту й активності антиоксидантних ферментів
супероксиддисмутази та каталази є чутливими біомаркерами стійкості генеративних
і вегетативних клонів мохів до забруднення важкими металами техногенних територій.
Ключові слова: мохи, толерантність, важкі метали, вегетативні і генеративні
клони, супероксиддисмутаза, каталаза.

Інтенсивний видобуток корисних копалин у Червоноградському
гірничопромисловому районі призвів до забруднення ґрунтів, підземних і поверхневих
вод токсичними сполуками, появи техногенних відвалів, втрати біотичного та
ландшафтного різноманіття [1]. На девастованих територіях формування рослинного
покриву починається із заселення стійких видів рослин, зокрема мохоподібних, які
здатні заселяти різноманітні субстрати, в тому числі й техногенні, часто непридатні
для інших вищих рослин [11, 8]. Мохоподібні утворюють нові рослини трьома
способами: проростанням спор, виводкових тілець і регенерацією частин батьківських
рослин. На початковій стадії поширення мохів їхні спори є засобом для
розповсюдження на великі відстані, а вегетативне розмноження дає змогу успішно
закріпитися і збільшити площу заселення на нових, часто порушених територіях [9,
10]. Упродовж свого онтогенезу мохоподібні зазнають впливу багатьох стресових
чинників і реагують низкою адаптаційних перебудов, що, в свою чергу, підвищує
стійкість рослин до несприятливих чинників довкілля.
У зв’язку з необхідністю відновлення значних площ девастованих земель
актуальними є дослідження особливостей розвитку природних бріофітних сукцесій як
прояву адаптогенезу до умов техногенно трансформованого середовища [12].