Page 82 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Просторова диференціація наземної малакофауни на рівнинних … 77

загального таксономічного збіднення наземних малакокомплексів порівняно з
правобережним лісостепом (див. вище), спостерігається також помітна зміна у
структурі їх екологічних спектрів (рис. 2). Загальна кількість лісових видів (екологічні
групи 1-3) скорочується в 3,8, лісових стенобіонтів (екологічні групи 1 і 3) – в 4,4,
степових видів (екологічна група 4) – в 1,7 рази. При цьому кількість представників
решти екологічних груп (з 5 по 9) залишається майже незмінною. Таким чином,
збіднення видового складу наземних молюсків лівобережного лісостепу відбувається
переважно за рахунок лісових, меншою мірою – степових видів. Це призводить до
зменшення частки лісових видів в 2,3 рази, лісових стенобіонтів – в 2,6 рази.
Незважаючи на це, лісові молюски продовжують утворювати основу наземних
малакокомплексів лівобережного лісостепу, разом з еврибіонтними (екологічна група
7) та гігрофільними (екологічна група 9) видами, частки яких зростають, відповідно, в
1,5 і 1,8 рази (рис. 2).

МЛ-п

МЛ-л

ШЛ

ЛС-п

ЛС-л

С-п

С-л

0% 20% 40% 60% 80% 100%

2 3 4 5 6 7 8 9

Рис. 2. Екологічні спектри регіональних малакокомплексів рівнинних територій
України (без урахування антропохорних видів та видового складу роду Helicopsis).
Цифрами позначено екологічні групи, описані в методиці. Умовні позначення ділянок
– аналогічно до таблиці.

Лісові молюски відіграють найбільшу роль у формуванні таксономічного складу
наземних малакокомплексів у зоні широколистяних лісів та у правобережному
лісостепу, де їх частка становить, відповідно, 48,1% і 47,5%, а степові – у
правобережному лісостепу – 28,1% від загальної кількості зареєстрованих
автохтонних видів (рис. 2). Частка еврибіонтних видів коливається від 13,5% у зоні
широколистяних лісів до 22,7% у лівобережній частині Українського Полісся та 22,9%
у лівобережному лісостепу. Сукупна частка видів, пов’язаних з відкритими та/або
ксеротермними біотопами (екологічні групи 4-6), залишається відносно стабільною в