Page 84 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

78 Гоблик К.М., Орлов О.Л., Рагуліна М.Є., Капрусь І.Я.

Низинні сінокісні луки (мезофільні луки).
Мезофільні викошувані луки екстенсивного господарювання широко представлені
на теренах Закарпаття. Рослинності цього тип біотопу притаманне високе видове
багатство та різноманітність угруповань, приналежних союзу Arrhenatherion elatioris
Кoch, 1926. Видовий склад та структура угруповань значно змінюються у залежності
від умов місцезростання (рівня зволоження, типу ґрунту і т.д.) та способів
господарювання; характеризуються помірним зволоженням та не затоплюються. У
складі рослинного покриву переважають злаки (Arrhenatherum elatius (L.) P.Beauv. ex
J.Presl & C.Presl, Festuca rubra L., A. pratensis, Bromus hordeaceus L., D. glomerala,
Holcus lanatus L., Р. pratensis) та різнотрав’я (Trifolium pretense L, Ranunculus acris L.,
Gallium mollugo L. тощо), що в період цвітіння формує декілька аспектів. Епігейний
ярус утворюють лучні види мохоподібних з переважанням представників родини
Brachytheciaceae (Homalothecium lutescens (Hedw.) H. Rob., Brachythecium albicans
(Hedw.) Schimp., B. campestre (Müll. Hal.) Schimp., B. glareosum (Bruch ex Spruce)
Schimp., O. hians тощо). Проте моховий покрив представлений лише на ділянках
розрідженого травостою, де він формує пухку дернину; у щільному травостої з
потужною дерниною та інтенсивним відпадом трав бріофіти відсутні.
Розвиваються на лучнувато-буроземних кислих оглеєних та лучно-болотних
ґрунтах [Endogleyic Cambisols (Distric Siltic) та Mollic Gleysols (Eutric Clayic)]. Ці
ґрунти доволі різняться як за морфологією, так і за кислотно-основними
характеристиками. Формуються в умовах достатньо високого рівня залягання
ґрунтових вод. Тривале перезволоження, утруднений дренаж та постійне капілярне
підживлення ґрунтовими водами призводить до повсюдного прояву процесів
оглеєння, які часом охоплюють всю товщу ґрунтового профілю. Досліджені ґрунти є
слабко- та середньокислими, з середнім і підвищеним ступенем насичення основами,
середнім вмістом гумусу, середньосуглинковим і легкоглинистим гранулометричним
складом.
Видове багатство колембол у цьому біотопі становить 72 види; у фауністичному
спектрі переважають Isotomidae (18 видів), Entomobryidae (15 видів), Neanuridae і
Tullbergiidae (по 8 видів), що є типовим для більшості лучних і лучно-степових фаун
[10, 11, 17, 18]. Специфіка населення ногохвісток сінокісних лук полягає в присутності
великої кількості видів, характерних для відкритого ландшафту: Pseudachorutes
pratensis Rusek, 1973, Brachystomella parvula (Schäffer, 1896), Pratanurida cassagnaui
Rusek, 1973, Protaphorura сampata (Gisin, 1952) , Protaphorura sakatoi (Yosii, 1966),
Metaphorura affinis (Börner, 1902), Isotoma anglicana (Lubbock 1862), Lepidocyrtus
paradoxus Uzel, 1891, Hemisotoma thermophila (Axelson, 1900) та ін. (38%). Низка
лісових видів (Ceratophysella armata (Nicolet, 1841), Pseudachorutes subcrassus
Tullberg, 1871, Pseudachorutes parvulus Börner, 1901, Neanura muscorum (Templeton,
1835), Tomocerina minuta (Tullberg, 1877), Desoria violacea (Tullberg, 1876) та ін.),
виявлених тут, очевидно, може вказувати на вторинне походження цих лук.
Аналіз екологічного спектра населення ногохвісток низинних лук показав, що в
ньому представлені усі комплекси видів за польовим гігропреферендумом. Однак, за
відносною чисельністю переважають еврибіонти (42,5%). Відмічено також високі
частки мезофільних (18,5% чисельності), ксерорезистентних (13,9%) і