Page 82 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

76 Гоблик К.М., Орлов О.Л., Рагуліна М.Є., Капрусь І.Я.

Методи дослідження

Дослідження природних умов лучних біотопів Закарпатської низовини
здійснювалось протягом 2009-19 років у всі сезони року. Були вивчені такі типи
лучних біотопів:
- заплавні луки річкових долин союзу Cnidion venosi Bal.-Tul. 1965, розташовані
у міждамбовому просторі заплави р. Латориці поблизу м. Чопа (3,2 га / N
48°44'51'' E 22°22'81''). Це єдине місце в регіоні, де він на сьогодні зберігся в
мало зміненому вигляді. Ділянка перебуває в режимі періодичного затоплення
річковими розливами або ґрунтовим підтопленням; зафіксовано періодичне
ведення екстенсивного господарства, зокрема помірного випасання худоби і не
систематичне викошування;
- низинні сінокісні мезофільні луки (1,5 га) в околицях с. Довге Поле
(N 48°63'16'' E 22°33'67'') та с. Велика Добронь (N 48°43'64'' E 22°38'62'').
Господарське використання цих ділянок характеризується одноразовим
викошуванням за вегетаційний період;
- субпаннонський лучний степ (0,25 га / N 48°14'00'' E 23°06'59'') на південних
кам’янистих схилах вулканічного горбогір’я (заказник "Чорна гора" поблизу м.
Виноградів).
Фітоценотичні описи та визначення рослинних угруповань здійснювали за
флористичною класифікацією методом Браун-Бланке. Назви видів судинних рослин
наведені за "Определителем …" [14], мохоподібних – за "Чеклістом мохоподібних
України" [3].
Закладання та морфологічні описи ґрунтових розрізів проводили згідно методики
проведення польових досліджень ґрунтів [15]. Лабораторно-аналітичні дослідження
проводили за загальноприйнятими методиками [1, 2]. Для класифікації ґрунтів
використано факторно-екологічний принцип, розроблений УкрНДІЛГА
ім. О.Н. Соколовського [15] та профільно-генетичний принцип прийнятий для світової
реферативної бази ґрунтових ресурсів [16, 23].
Систему таксонів класу колембол прийнято за Bellinger [20]. Екологічні групи
колембол виділяли за підходом І.Я. Капруся [11], типи організованості угруповань
колембол (спеціалізовані, евритопні та збірні) – за Н.О. Кузнєцовою [13]. Структуру
домінування оцінювали за критеріями Г. Штекера і А. Бергмана [22].
Класифікацію природних біотопів Закарпаття прийнято за монографічною працею
Р. Кіша, Є. Андрика та В. Мірутенка [12].

Результати та обговорення

Проведені дослідження засвідчили, що особливості природних умов лучних
біотопів мають значний вплив на різноманіття та структуру населення ногохвісток
Закарпатської низовини.
Заплавні луки річкових долин союзу Cnidion venosi.
Заплавні луки з природним режимом періодичного затоплювання формуються в
заплавах рівнинних рік – Боржави та Латориці. На сьогодні такі луки збереглися лише
у міждамбовому просторі, де на них ведеться екстенсивне господарювання.