Page 108 - NZDPM 34/2018

Риби, як складовa раціону лелеки чорного (Сiconia nigra) … 107

невеликих ямах, що заповнені водою. Загалом, у цій водоймі виявлено 4 види риб
(табл. 2): верховка, пічкур, ротань та щука.
Локація № 13 (р. Березина; окол. с. Озірці: (автомобільний міст). В районі
автомобільного мосту річка майже непроточна (течія ледь помітна); має незначне
розширення 2-3 м і U-подібне русло з різким набором глибини, яка перевищує 1,5 м.
Дно замулене, місцями (особливо в прибережній зоні) шар намулу досягає 0,2-0,3 м.
Вода темного кольору, практично непрозора. Береги голі – поодиноко трапляються
невеликі вільхи. Прибережна ділянка водойми густо поросла осокою та ситником. У
воді дуже розрісся кушир, в заростях якого тримається ротань головешка. Під
мостом, який є квадратною трубою довжиною 8-10 м, тримається популяція пічкура.
2
Щільність 3-4 екз. на м . Зважаючи на те, що при квадратній формі труба має ширину
1,5 м; загальна чисельність пічкура становить близько 36-60 екз. Вид тримається на
дослідженій ділянці річки лише в трубі під мостом.

Обговорення результатів

Загалом, у водоймах, на яких харчується лелека чорний, в межах Рівненського ПЗ
нами виявлено 8 видів риб з п’яти родин (табл. 2). При цьому у трьох (№ 6, 8 і 9) з 13
локацій (23,0%) риби не виявлено взагалі. Натомість у локації № 8 виявлена численна
популяція тритона гребінчастого.
Найпоширенішими видами риб (за кількістю знахідок) у досліджених водоймах є
в’юн і щука (відмічені у шести локаціях – 50%). Ці види поширені як в
меліоративних каналах, так і в оліготрофних озерах (окрім щуки, яка виявлена лише
у відкритих водоймах) та річках Лоток і Березина. Другими за поширеністю є окунь і
ротань (відмічені у чотирьох локаціях – 30%), причому окунь, як і щука, виявлений
лише у відкритих водоймах, за винятком озер штучного походження в урочищі
Баньки (Карасинське л-во). Решта видів представлена лише в одній – двох локаціях.
Якщо розглядати поширеність в межах окремих водотоків, то найбільш
численними за цими показниками можна вважати в’юна і ротаня – обидва види, у
місцях поширення, утворюють досить численні скупчення. Відповідно, ці види
мають і найбільшу біомасу. Імовірно причина в тому, що останні займають дуже
зарослі водною рослинністю біотопи з замуленим дном. Якість води, тобто її
хімічний склад, температура, насиченість киснем тощо, для в’юна і ротаня не є
принциповими. Вони без проблем витримують суттєві зміни за вказаними
параметрами. Розмножуються обидва види також у місцях нагулу. Зважаючи на те,
що основна маса біотопів Рівненського ПЗ є придатними для вказаних видів, останні
широко розселилися. Натомість щука і окунь належать до пелагічних хижих видів
риб, що потребують менш зарослих ділянок і не переносять збідненої на кисень води
(особливо у місцях нересту і, відповідно, розвитку ікри). Ці види мають значно
меншу біомасу і за нашими даними у водоймах Рівненського ПЗ практично не
розмножуються. Це, на нашу думку, викликане кількома причинами: по-перше, має
значення наявність необхідних для нересту місць (їх недостатньо); по-друге,
сприятливий кисневий режим у місцях нересту і нагулу і по-третє, що є найбільш
суттєвим, для нересту необхідні дорослі статевозрілі особини. Щодо останнього у
водоймах Рівненського ПЗ є проблеми – окунь і щука стають статевозрілими
щонайменше на третьому році життя. Зважаючи на складні гідрологічні умови у