Романь А.М., Франчук М.В., Бокотей А.А., Дзюбенко Н.В.
Риби, як складовa раціону лелеки чорного (Сiconia nigra), у місцях його регулярного живлення // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2018. - 34 - С. 99-110. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2018.34.99-110 Ключові слова: Ciconia nigra, риби, живлення, Західне Полісся, Рівненський природний заповідник Вивчено видовий склад та стан популяцій риб у місцях регулярного живлення лелеки чорного з території Рівненського природного заповідника. Обстежено 13 локалітетів, де виявлено вісім видів риб (Scardinius erythrophthalmus, Leucaspius delineates, Gobio gobio, Cyprinus carpio, Misgurnus fossilis, Esox lucius, Perca fluviatilis, Perccottus glenii) з п’яти родин. Найпоширенішими з них є в’юн і щука (відмічені в 50% локацій), а також окунь і ротань головешка (відмічені в 30% локацій). Гідрологічні умови водойм, що є кормовими стаціями лелеки чорного в межах Рівненського природного заповідника, нестійкі – за рахунок значного коливання рівня води і, відповідно, суттєвої зміни її гідрохімічного складу. Регулярні пересихання чи промерзання спричиняють суттєві коливання якісного і кількісного складу іхтіофауни: виживають лише найстійкіші види – в’юн і ротань головешка.
Риби, як складовa раціону лелеки чорного (Сiconia nigra), у місцях його регулярного живлення // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2018. - 34 - С. 99-110. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2018.34.99-110 Ключові слова: Ciconia nigra, риби, живлення, Західне Полісся, Рівненський природний заповідник Вивчено видовий склад та стан популяцій риб у місцях регулярного живлення лелеки чорного з території Рівненського природного заповідника. Обстежено 13 локалітетів, де виявлено вісім видів риб (Scardinius erythrophthalmus, Leucaspius delineates, Gobio gobio, Cyprinus carpio, Misgurnus fossilis, Esox lucius, Perca fluviatilis, Perccottus glenii) з п’яти родин. Найпоширенішими з них є в’юн і щука (відмічені в 50% локацій), а також окунь і ротань головешка (відмічені в 30% локацій). Гідрологічні умови водойм, що є кормовими стаціями лелеки чорного в межах Рівненського природного заповідника, нестійкі – за рахунок значного коливання рівня води і, відповідно, суттєвої зміни її гідрохімічного складу. Регулярні пересихання чи промерзання спричиняють суттєві коливання якісного і кількісного складу іхтіофауни: виживають лише найстійкіші види – в’юн і ротань головешка.
Список літератури
- Бокотей А.А., Дзюбенко Н.В. Раціон нагнізних пташенят лелеки чорного (Ciconia nigra L.) на Західному Поліссі України // Природа Полісся: дослідження та охорона: Мат-ли міжнар. наук.-практ. конф. – Рівне, 2014. – С. 417-419.
- Мовчан Ю.В. Риби України. – К.: Золоті ворота. – 2011. – 444 с.
- Романь А.М. Метод застосування сачка як знаряддя для збору іхтіологічного матеріалу // Сучасні проблеми теоретичної і практичної іхтіології: Мат-ли IX міжнар. іхтіологічної наук.-практ. конф. – Одеса: ТЕС, 2016. – С. 228-229.
- Фауна України в 40 т. Т. 5. Птахи. Вип. 1. Гагари, норці, трубконосі, веслоногі, голінасті, фламінго / Смогоржевський Л.О. – К.: Наук. думка, 1979. – С. 100.