Page 32 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

Вплив віку монокультури дуба червоного на екологічну … 31

Матеріал і методика досліджень

Матеріалом для виконання роботи слугували колемболи відібрані у Янівському
лісництві ЯНПП в 2020-21 роках у 2 біотопах дубняка (Quercus rubra L.), який для цієї
території є високоінвазивним видом та 2 контрольних лісових біотопах (бучині і
грабовій бучині). Досліджені ділянки обрані на основі таксаційного опису ЯНПП:
1) насадження дуба червоного з домішками клену, модрини європейської та явора в 14
кварталі 11 виділу. Вік дуба близько 20 років; 2) насадження дуба червоного з
домішками буку, клену та ялини у 36 кварталі 4 виділ. Вік дуба 48 років. За контроль
було обрано лісотвірні породи дерев природного походження: 3) бучина (бук
звичайний з домішками граба і дуба звичайного з підростом клена) в 14 кварталі 9
виділу. Вік бука 105 років; 4) грабова бучина (граб звичайний з домішками бука,
берези повислої та клену) у 36 кварталі 4 виділ. Вік граба 90 років.
Збір та опрацювання матеріалу проводили у різні сезони року (листопад, квітень,
серпень та грудень) відповідно до загальноприйнятих методик ґрунтово зоологічних
досліджень (Гиляров, 1975). Ґрунтові проби були відібрані серіями по 10 проб. Для
відбору проб використовували металічний бур із об’ємом 385 см³ (радіус 3,5 см х
глибину 10 см, підстилка разом із ґрунтом). Визначення та опрацювання зібраного
матеріалу проводили у лабораторних умовах. За весь період досліджень у біоценозах
інвазійного дубняка було відібрано 160 ґрунтових проб (по 40 проб на кожній з
ділянок), з яких виділено загалом 2782 особин колембол.
Аналіз параметрів різноманіття дослідженого таксоцену колембол проводили у
програмах Excel та Past (Hammer et al., 2001). Для вимірювання використано метод Q-
статистики (Magurran, 2004). Систему таксонів класу колембол прийнято за
«Каталогом фауни колембол і протур України» (Капрусь, 2006) та інформацією на
спеціальному веб-сайті «Cheklist of whorld Collembola» (Bellinger et al., 1996-2024).
Система життєвих форм колембол прийнята відповідно до підходу С.К. Стебаєвої
(Стебаева, 1970). Біотопні групи колембол визначено за підходом І.Я. Капруся
(Капрусь, 2013). Типи організованості угруповань колембол були визначені за
підходом Н.О. Кузнєцової (Кузнецова, 2005). Частоту трапляння виявлених видів
колембол у пробах ґрунту і на досліджених ділянках оцінювали за підходом В.
Тішлера (Tischler, 1949): абсолютно постійний вид – 75,1-100% від усіх проб або
ділянок; постійний вид – 50,1-75,0%; другорядний вид – 25,1-50,0%; випадковий вид –
<25,0%.
Структуру домінування таксоценів колембол визначали за підходом Г. Штокера і
А. Бергмана (Stöcker, Bergmann, 1977): еудомінанти (31,7-100% від загальної
чисельності таксоцену), домінанти (10,1-31,6%), субдомінанти (3,2-10,0%), рецеденти
(1,1-3,1%), субрецеденти (0-1,0%). Для аналізу структури таксоцену колембол
використовували стандартизовані синекологічні показники та методи кількісного
аналізу (Песенко, 1982; Magurran, 2004 та ін.). Порівняння фаун колембол проводили
за індексом Жаккара (Песенко, 1982).

Результати дослідження та обговорення

За чотири сезони проведених досліджень у інвазійних дубняках загалом виявлено
59 видів колембол, які належать до 42 родів та 13 родин. З них 38 видів у 20-літньому
дубняку та 51 вид у 48-літньому дубняку.
Спільними для обох ділянок із інвазійним дубом є 31 вид колембол, або відповідно
до індексу Жаккара подібність видових списків двох таксоценів колембол складає 53%.