Page 31 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

30 Химин О.І., Капрусь І.Я.

Їхня здатність до швидкого росту і захоплення великих територій призводить до
формування переважно молодих або одновікових насаджень, які відрізняються від
місцевих лісів за продуктивністю і якістю органічної речовини (Rysek et al., 2012).
Один із ключових механізмів впливу інвазійних дерев на ґрунтову фауну – зміна
структури підстилки та мікробіологічного складу ґрунту. Молоді насадження часто
продукують велику кількість органічних решток, які швидко розкладаються і
зменшують доступність поживних речовин, що може змінити функціональні
властивості ґрунтових екосистем. Старі інвазійні дерева, поступово відмираючи, можуть
змінювати рН ґрунту, виділяти вторинні метаболіти, які впливають на життєдіяльність
ґрунтової мікрофлори та мікрофауни (Funk, & Vitousek, 2007; Pyšek & Richardson, 2010).
За даними досліджень польських вчених (Woziwoda et al., 2012),
північноамериканський дуб червоний є одним із найпоширеніших чужорідних видів у
європейських лісах (Peterken 2001, Vansteenkiste et al., 2010, Havelka, Starý, 2007, Rédei
et al., 2010). Завдяки великому адаптивному потенціалу і здатності до швидкої
акліматизації в місцях інтродукції, широкому діапазону толерантності до умов існування
та високій продуктивності цей вид активно використовується у лісовому господарстві.
Відомо, що інвазійні можливості дуба червоного залежать від типу середовища, в якому
він живе, та тривалості такого впливу на екосистему (Rédei et al., 2010).
Для оцінки впливу інвазійного деревостану різного віку на ґрунтову фауну обрано
таксоцен колембол, який є інформативним тест-об’єктом для зооіндикації стану
ґрунтових екосистем, завдяки таким перевагам: 1) колемболи відіграють важливу
роль у розкладанні органічних решток, гуміфікації та циркуляції поживних речовин у
ґрунті; 2) чутливо реагують на зміни у фізико-хімічних властивостей ґрунту, які
спричинені порушенням структури лісових угруповань; 3) мають досить малу
міграційну активність, що забезпечує тісний контакт із конкретним оселищем;
4) характеризуються великою частотою обігу генерацій та здатністю до стрімкої
перебудови структури угруповань, що забезпечує прискорене реагування на будь-які
зміни середовища; 5) легко досліджуються кількісними методами (Капрусь, 1999).
Дослідження інвазійних деревних рослин проводились на території Яворівського
національного природного парку (ЯНПП) у Янівському лісництві, де ландшафт є
одним із найконтрастніших на Українському Розточчі та займає західну і південно-
західну частини парку. Тут поширені корінні і перевідкладені флювіогляціальні піски,
на яких сформувались дерново-підзолисті ґрунти з різним ступенем прояву деревного
і підзолистого процесів. Територія місцевостей пологосхилих межирічь вкрита
сосновими, дубово-сосновими та дубово-буковими лісами. Переважаючими типами
лісу в Яворівському НПП є свіжі і вологі грабово-букові сугруди; свіжі та вологі
дубово-грабові бучини.
Великий відсоток земель на цій території займають насадження штучного
походження, серед них найактивніше збільшує свою площу культура інвазійного дуба
червоного, який відповідно до таксономічного опису ЯНПП почав насаджуватися
близько 50 років тому. Дуб червоний характеризується швидкими темпами росту,
порівняно з європейськими видами дубів, і значним впливом на ґрунтове середовище
(значним закисленням і затіненням ґрунту, високим рівнем конкурентоспроможності
в боротьбі з місцевими видами).
Актуальність проведеного дослідження обумовлена відсутністю інформації щодо
впливу віку насаджень дуба червоного на ґрунтову фауну, зокрема, таксоцен
колембол. Тому, метою дослідження було виявити особливості екологічної структури
таксоцену колембол у різновікових насадженнях дуба червоного на території ЯНПП.