Page 197 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

196 Борсукевич Л.М.

останніх років показують тенденцію до збільшення місцезростань видів з ареалами
південного тяжіння. Особливо це стосується адвентивних видів.
Біоморфологічний аналіз визначає кількісне співвідношення між основними
групами біоморфних структур, а також дозволяє повніше вивчити вплив кліматичних
умов на флору регіону, допомагає глибше пізнати походження, структуру, динаміку та
історію розвитку флори та рослинності, їх взаємозв’язок з середовищем. В якості
системи біоморф нами була застосована система життєвих форм Раункієра (Dřevojan,
Čeplová, Štĕpánková et al., 2023).
В спектрі біоморф за загальним габітусом переважають трав’янисті рослини
(87,1%), чагарники складають 6,3%, дерева – 5,6%. У складі флори налічується також
17 видів, представлених ліанами. У спектрі життєвих форм за Х. Раункієром найбільше
гемікриптофітів (64,4 %). Високий відсоток гемікриптофітів притаманний для
помірно-холодних голарктичних флор (Дубина, Шеляг-сосонко, 1989). Натомість
співвідношення решти груп більшою мірою залежить від конкретних екологічних
умов, і тому в більшій мірі відображає специфіку флори. Інші екологічні групи
відзначаються значно меншою кількістю видів. Так, майже однакова кількість
фанерофітів (12,9 %), а також та терофітів (13,8 %), які більш характерні для аридних
територій Середземномор’я. До цієї групи належить більшість адвентивних видів, що
свідчить про високий ступінь адвентизації флори класу. У складі криптофітів частка
геофітів складає 5,1 %, гідрофітів – 1,3 %. Відносно невисокий відсоток хамефітів (1,7
%).
Екологічна структура флори відображає кількісний розподіл видів за нормою
реакції на вплив певних екологічних факторів (температура, вологість, склад ґрунту)
(Didukh, 2011). Її аналіз дозволяє визначити особливості формування та організації
флори, зокрема провести екологічну оцінку таксонів, визначити ступінь
антропогенного впливу та дати прогноз розвитку на майбутнє. При аналізі екологічної
структури флори за приуроченням до едафічних умов, нами розглянуто трофність,
кислотний режим, вміст сполук азоту в ґрунті та відношення до гідрологічного режиму
заплав.
В екологічному спектрі видів серед гідроморф третину складають мезофіти
(33,5%). Трохи менше відзначається гігромезофітів (23,6%) та субмезофітів (15,6%),
видів, які приурочені до свіжих та вологих лісових ґрунтів. Гігрофітів (10%),
пергідрофітів (5,5%) та субгідрофітів (1,7%), видів, які ростуть в умовах надмірного
зволоження, небагато, що свідчить про процеси осушення, що відбуваються внаслідок
антропогенного впливу на заплави. Ці процеси сприяють також появі невеликої частки
субксерофітів (3,1%) та одного ксерофіта.
Аналіз екологічної структури флори за відношенням до кислотного режиму
показав, що кількісно переважають субацидофіли (46,5 %) та нейтрофіли (42,8%), види
з широкою екологічною амплітудою, що характерні для різних типів рослинності.
Ацидофілів нараховується 9,8 %. Вони домінують у рослинному покриві там, де
активно проходять процеси накопичення торфу. Менше одного відсотка налічують
базифіли та перацидофіли, які характерні для специфічних умов ˗ з одного боку для
надмірно евтрофованих місцезростань, з іншого – приурочених до бідних кислих
ґрунтів.
За відношенням до трофності чисельно переважають семіевтрофи (55,9%), види з
широкою амплітудою, які ростуть на багатих поживними речовинами ґрунтах. Дещо