Page 199 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

198 Борсукевич Л.М.

Однак, аналізуючи інші праці, розбіжність є більш значною. Так флора ценозів
вербових та тополевих лісів Лівобережного Придніпров’я представлена 150 видами із
113 родів та 50 родин (Смоляр, 2000), південної частини Київського Полісся – 133
видами 67 родин 24 родин (Якубенко, Григорюк, Чурілов, 2013), а вербові ліси
Східного Полісся налічують лише 62 види (Лукаш, 2008), що пояснюється як
незначною площею досліджуваних територій та різним обсягом проведених
досліджень, так і тим, що в північних регіонах зосереджене менше різноманіття
синтаксонів класу. Досить бідною є і флора вільхових лісів, більшість з яких
екологічно дуже близькі до вербових і мають з ними високий ступінь подібності (66%)
(Якубенко, Григорюк, Чурілов, 2013). Так, флора вільхових лісів Українських Карпат
складає 200 видів (Мілкіна, Ловеліус, 1994), а флора вільхових лісів класу Alnetea
glutinosae України, в цілому, становить 450 видів (Iemelianova, Borsukevych, 2025), що
пояснюється більш вузькою екологічною амплітудою ценозів, в яких трапляється цей
тип рослинності.

Висновки

Клас Salicetea purpureae відзначається флористичним багатством та різноманіттям.
При проведенні структурно-порівняльного аналізу виявлені специфічні риси його
флори. Встановлено, що на території України угруповання класу розподілені
нерівномірно, більша їх різноманітність зосереджена в Лісостеповій та Степовій зоні,
тоді як на Поліссі вони мають обмежене поширення. Відмінні за своєю структурою
угруповання класу трапляються також в Карпатах. Такий розподіл зумовлює багатство
флори та її перехідний характер, який включає як бореальні, так і середземноморські
елементи. Тобто, в її складі простежується певна азональність, яка обумовлена,
насамперед, едафічними факторами і виявляє подібність з флорами більш північних
територій. Встановлено, що це флора міграційного типу, яка сформувалась за рахунок
різних центрів розвитку.
У складі ценозів виявлена висока чисельність адвентивних видів, а саме 18% від
загальної кількості видів, що зумовлено значним антропогенним навантаженням на
рівнинні заплави, а також підтверджує той факт, що річкові коридори є одними з
найбільш сприятливих середовищ для поширення адвентивних видів. Серед них
переважають кенофіти, що свідчить про сучасні активні процеси збагачення флори
класу новими заносними видами.
В екологічному відношенні флора класу відзначається різноманітністю, що
зумовлено значною екологічною диференціацією умов, в яких формуються цей тип
рослинності. Угруповання класу трапляються в різних екотопах: від заболочених
ділянок з торф’янистими субстратами північних регіонів України до заростаючих лук
на пісках у дельтах Дніпра та Дунаю. Основне ядро флори сформоване за рахунок
видів широкої екологічної амплітуди, однак в кожній екологічній групі присутня
незначна кількість видів, приурочених до екстремальних для цього типу рослинності
умов. Такий розподіл виявляє регіональні особливості флори, а також може свідчити
про наявність природних екотопів, які ще не зазнали значного антропогенного
забруднення і зберегли певні природні риси свого розвитку.