Page 89 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40
P. 89

88                         Кияк В.Г, Климишин О.С.

                                   становить  1-2%.  Особини  інших  видів  трапляються  поодиноко,  здебільшого  на
                                   периферії угруповання.
                                      Порівнюючи  показники  проєктивного  покриття  в  угрупованні  на  початку  і
                                   наприкінці  досліджень,  можна  зробити  висновок  про  достатньо  стабільну  позицію
                                   едифікатора – Juncus trifidus, і асектаторів –  Hieracium alpinum, Carex sempervirens,
                                   Deschampsia cespitosa, Helictotrichon versicolor, Luzula luzuloides. Найістотніші зміни
                                   відбулися  на  позиціях  субедифікаторів.  Десятикратно  збільшилося  проєктивне
                                   покриття  у  Rhodococcum  vitis-idaea  і  Vaccinium  myrtillus.  Водночас  кількакратно
                                   зменшилося  вкриття  Festuca  airoides.  Швидкими  темпами  проникають  у  фітоценоз
                                   Calamagrostis villosa і Juniperus communis subsp. аlpinа.
                                      У ценопопуляції Juncus trifidus протягом періоду досліджень щільність знизилася
                                   –  від  582,3  до  420,0  ос./м²,  однак,  водночас  відбулося  омолодження  –  щільність
                                   віргінільних особин збільшилася від 89,6 до 149,0 ос./м².
                                      Найбільшою мірою зросла чисельність і щільність у Rhodococcum vitis-idaea – від
                                   175,5 до 430,5 ос./м² і Vaccinium myrtillus – від 174,4 до 290,0 ос./м². Треба відзначити,
                                   що  протягом  2023-24  рр.  у  ценопопуляціях  чагарничків  відмерла  значна  частина
                                   особин взимку внаслідок видалення у їхніх локусах Cetraria islandica. Найістотнішого
                                   ураження зазнали Vaccinium myrtillus і V. uliginosum.
                                      Прикметно,  що  у  Vaccinium  myrtillus  і  V.  uliginosum  в  останнє  десятиліття,  на
                                   відміну від початкового етапу досліджень, наявна значна частка генеративних особин,
                                   які  цвітуть  і  плодоносять,  а  їхні  плоди  здебільшого  визрівають.  Це  зумовлене
                                   потеплінням.
                                      Прогресують  ценопопуляції  видів,  які  не  траплялися  у  фітоценозі  у  1983  р.:
                                   Calamagrostis  villosa,  Juniperus  communis  subsp.  аlpinа,  Picea  abies  і  Rhododendron
                                   myrtifolium.  Проникнення  цих монтанних і субальпійських елементів в альпійський
                                   пояс є наслідком кліматичних змін і свідчить про поступове підвищення верхньої межі
                                   субальпійського поясу (Климишин, 2007).
                                      Вже  у  середньотерміновій  перспективі  можна  спрогнозувати  кардинальні
                                   кліматогенні зміни дослідного угруповання внаслідок експансії на його площу, як і в
                                   інші  альпійські  угруповання  на  їх  нижній  межі,  субальпійських  чагарникових
                                   угруповань  Juniperus communis  subsp. аlpinа.  Такі процеси заростання чагарниками
                                   відбуваються до висоти 1900 м також на інших вершинах Українських Карпат.

                                      Висновки

                                      Внаслідок  динамічних  процесів  протягом  40-річного  періоду  в  угрупованні
                                   Juncetum  festucosum  airoidі  відбувся  істотний  перерозподіл  ценозоутворюючих
                                   позицій  видів.  За  цей  час  фітоценоз  трансформувався  у  Juncetum  myrtilloso-
                                   rhodococcosum.
                                      Головними екзогенними чинниками змін були і надалі залишаються демутаційні і
                                   кліматогенні  процеси,  які  синергічно  підсилюються.  Вже  у  середньотерміновій
                                   перспективі  можна  спрогнозувати  кардинальні  зміни  дослідного  угруповання
                                   внаслідок експансії на його площу, як і в інші альпійські угруповання на їхній нижній
   84   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94