Page 85 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40
P. 85

84                         Кияк В.Г, Климишин О.С.

                                   спектрах  переважають  субсенільні  особини,  а  другий  максимум  утворюють  молоді
                                   вегетативні рослини.
                                      Едифікатор  угруповання  –  Juncus  trifidus,  представлений  ценопопуляцією,
                                   абсолютний максимум якої складають старі генеративні особини. J. trifidus активно
                                   продукує  насіння,  яке  однак  в  лабораторних  дослідах  не  проростало.  Наявність  у
                                   складі  ценопопуляції  значної  кількості  генеративних  особин  (53%),  які  мають
                                   найбільшу конкурентну здатність, дозволяє J. trifidus займати домінуюче положення в
                                   угрупованні.
                                      У субедифікатора угруповання – Festuca airoides, самовідновлення ценопопуляції
                                   відбувається переважно вегетативним шляхом. Генеративні особини становлять тут
                                   лише 2% від загальної чисельності ценопопуляції.
                                      У  Dechampsia  cespitosa  поповнення  ценопопуляції  особинами  генеративного
                                   походження відбувається, в основному, за рахунок занесення насіння з угруповання
                                   Deschdmpsietum calamagrostidosum, що межує з досліджуваним ценозом.
                                      Досить активно поновлення генеративним шляхом відбувається у ценопопуляцій
                                   Rhodococсит vitis-idaea, Hieracium alpinum, Potentilla aurea. Ці види, як і Juncus trifidus
                                   та  F.  airoides,  найбільш  пристосовані  до  даних  екологічних  умов.  Менш  активно
                                   насіннєве  розмноження  відбувається  в  ценопопуляцій  Homogyne  alpina,  Luzula
                                   luzuloides, Soldanella hungarica, Helictotrichon versicolor, які переважно поновлюються
                                   вегетативно.
                                      Ценопопуляції  видів,  що  утворюють  основу  травостою  досліджуваного
                                   угруповання,  різняться  між  собою  за  частотою  трапляння.  Найбільш  високу
                                   чисельність  мають  ценопопуляції  Juncus  trifidus  і  Festuca  airoides  (табл.  1),  меншу
                                   відповідно – Hieracium alpinum, Rhodococcum vitis-idaea і Vaccinium myrtillus. Помітна
                                   участь у структурі угруповання ценопопуляцій Homogyne alpina, Vaccinium uliginosum
                                   та Helictotrichon versicolor,  меншою мірою – Luzula luzuloides.
                                      Таким чином, основу автотрофного блоку Juncetum  festucosum airoidі складають
                                   ценопопуляції  13  видів,  серед  яких  за  чисельністю  переважають  Juncus  trifidus  і
                                   Festuca airoides.  Види представлені нормальними молодими, старіючими і старими
                                   ценопопуляціями,  більшість  з  яких  повночленні.  В  процесі  відновлення
                                   ценопопуляцій переважає вегетативне розмноження. Відсутність у складі угруповання
                                   інвазійних та регресивних ценопопуляцій свідчить про його стабільність і стійкість до
                                   дії екзогенних екологічних чинників.
                                      Протягом  наступних  40  років  можна  виділити  декілька  етапів  у  змінах
                                   угруповання,  які  відрізнялися  за  проєктивним  покриттям,  щільністю  і  віковою
                                   структурою ценопопуляцій.
                                      Перші декілька років відзначалася стабільність структури угруповання. Коливання
                                   її  показників  мали  флуктуаційний  характер.  Це  було  зумовлене  впливом
                                   малоінтенсивного  випасання  овець,  яке  відбувалося  на  той  час  на  пограниччі
                                   заповідної  території  Карпатського  національного  природного  парку  (КНПП)  і
                                   високогірних  лук  на  території  Закарпатської  області  з  пасовищним  режимом
   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89   90