Page 85 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

84 Кияк В.Г, Климишин О.С.

спектрах переважають субсенільні особини, а другий максимум утворюють молоді
вегетативні рослини.
Едифікатор угруповання – Juncus trifidus, представлений ценопопуляцією,
абсолютний максимум якої складають старі генеративні особини. J. trifidus активно
продукує насіння, яке однак в лабораторних дослідах не проростало. Наявність у
складі ценопопуляції значної кількості генеративних особин (53%), які мають
найбільшу конкурентну здатність, дозволяє J. trifidus займати домінуюче положення в
угрупованні.
У субедифікатора угруповання – Festuca airoides, самовідновлення ценопопуляції
відбувається переважно вегетативним шляхом. Генеративні особини становлять тут
лише 2% від загальної чисельності ценопопуляції.
У Dechampsia cespitosa поповнення ценопопуляції особинами генеративного
походження відбувається, в основному, за рахунок занесення насіння з угруповання
Deschdmpsietum calamagrostidosum, що межує з досліджуваним ценозом.
Досить активно поновлення генеративним шляхом відбувається у ценопопуляцій
Rhodococсит vitis-idaea, Hieracium alpinum, Potentilla aurea. Ці види, як і Juncus trifidus
та F. airoides, найбільш пристосовані до даних екологічних умов. Менш активно
насіннєве розмноження відбувається в ценопопуляцій Homogyne alpina, Luzula
luzuloides, Soldanella hungarica, Helictotrichon versicolor, які переважно поновлюються
вегетативно.
Ценопопуляції видів, що утворюють основу травостою досліджуваного
угруповання, різняться між собою за частотою трапляння. Найбільш високу
чисельність мають ценопопуляції Juncus trifidus і Festuca airoides (табл. 1), меншу
відповідно – Hieracium alpinum, Rhodococcum vitis-idaea і Vaccinium myrtillus. Помітна
участь у структурі угруповання ценопопуляцій Homogyne alpina, Vaccinium uliginosum
та Helictotrichon versicolor, меншою мірою – Luzula luzuloides.
Таким чином, основу автотрофного блоку Juncetum festucosum airoidі складають
ценопопуляції 13 видів, серед яких за чисельністю переважають Juncus trifidus і
Festuca airoides. Види представлені нормальними молодими, старіючими і старими
ценопопуляціями, більшість з яких повночленні. В процесі відновлення
ценопопуляцій переважає вегетативне розмноження. Відсутність у складі угруповання
інвазійних та регресивних ценопопуляцій свідчить про його стабільність і стійкість до
дії екзогенних екологічних чинників.
Протягом наступних 40 років можна виділити декілька етапів у змінах
угруповання, які відрізнялися за проєктивним покриттям, щільністю і віковою
структурою ценопопуляцій.
Перші декілька років відзначалася стабільність структури угруповання. Коливання
її показників мали флуктуаційний характер. Це було зумовлене впливом
малоінтенсивного випасання овець, яке відбувалося на той час на пограниччі
заповідної території Карпатського національного природного парку (КНПП) і
високогірних лук на території Закарпатської області з пасовищним режимом