Page 83 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

82 Кияк В.Г, Климишин О.С.

г. Пожижевська у Чорногорі за 40-річний період. Встановлено причини і наслідки його
трансформації.

Матеріал і методика досліджень

За даними К.А. Малиновського (Малиновський, 1980), формація Juncus trifidus в
Українських Карпатах поширена в субальпійському і альпійському поясах у межах
висот 1720-1930 м над р.м. на лучних та альпійських ґрунтах, скелях, торфовищах і
розсипищах, переважно на безкарбонатних породах. Усі угруповання J. trifidus належать
до варіантів асоціації Juncetum trifidi cetrariosum.
Досліджуване угруповання належить до варіанта Juncus trifidus – Festuca airoides,
який розвивається на плакорних ділянках або пологих схилах крутизною до 2-5°. Для
нього характерні купинястий мікрорельєф та значна участь у травостої Festuca airoides
Lam. Цей варіант є перехідним до лежачокострицевих лук (Малиновський, 1980).
Угруповання розташоване на північно–західному схилі г. Пожижевська на висоті
1800 м. У 1983-2024 рр. проводили періодичні спостереження за зміною його
популяційного складу.
Дослідження проєктивного покриття і щільності ценопопуляцій проводили на
стаціонарних ділянках, розділених на 40 квадратів 0,5×0,5 м, загальною площею
10 м², закладених більш-менш рівномірно по всій досліджуваній території. Щільність
визначали за чисельністю особин на квадратний метр у межах дослідних ділянок.
Вікову структуру визначали традиційними методами (Царик, Жиляєв, Кияк та ін..,
2004). Загалом методика досліджень наведена у численних попередніх працях
(Климишин, Слободян, 1983; Климишин, 2008; Кияк, 2008).
Чисельність особин, щільність і віковий склад ценопопуляцій визначали на основі
фітоценотичних облікових одиниць. Назви видів подано за Ю.Й. Кобівим (2004).
Використано метеорологічні дані Сніголавинної станції «Пожижевська» Івано–
Франківського центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій,
яка розташована в районі досліджень в Чорногорі на верхній кліматичній межі лісу на
г. Пожижевська на висоті 1450 м.

Результати досліджень

На початку досліджень у 1983 р. в угрупованні Juncetum festucosum airoidі
проєктивне покриття рослинністю становило 65-70%, з них 35-40% припадало на J.
trifidus і 5-10% – на F. airoides, по 1-3% – на Hieracium alpinum L., Vaccinium myrtillus L.,
Rhodococcum vitis-idaea (L.) Avror. і Vaccinium uliginosum L. При геоботанічному описі
досліджуваного угруповання виявлено 18 видів квіткових рослин, а також 41 вид мохів
і лишайників, серед яких переважає Cetraria islandica (L.) Ach. Основу травостою
утворюють 13 видів, чисельність ценопопуляцій решти видів або незначна, або вони
представлені поодинокими особинами (Климишин, Кияк, 1985).
Угруповання має двох’ярусну структуру. Перший ярус (15-25 см) формують Juncus
trifidus, Vaccinium myrtillus, Luzula luzuloides (Lam.) Dandy et Wil. і Deschampsia cespitosa
(L.) Вeauv., а також мохи і лишайники.