Page 174 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40
P. 174

Травертинове джерело «Змійка» – перспективна пам’ятка …      173

            кальцифікуються та утворюють щільну кірку. Такі обростання добре помітні та мають
            яскраве забарвлення. У ньому чергуються різнокольорові плями неправильної форми:
            від  темно-зелених  до  майже  чорних  та  різних  відтінків  жовтого  та  вохряного,  що
            створюють  ефект  «шкіри  саламандри».    Колонії    формують  гладенькі  бактеріальні
            мати, в утворенні яких провідну роль відіграють представники порядку Oscillatoriales
            (Lyngbya sp., Leptolyngbya sp., Phormidium sp.).
               За межами центрального русла жолоб з обох боків побудований туфоутворюючою
            бріобіотою,  головно  –  амфібійними  листяними  мохами  родини  Amblystegiaceae
            (Palustriella  commutata  (Hedw.)  Ochyra  та  Cratoneuron  filicinum  (Hedw.)  Spruce)  за
            участі  крупноталомних  печіночних  мохів  (Apopellia  endiviifolia  (Dicks.)  Nebel  &  D.
            Quandt) (рис. 1В). Вочевидь, побудова стінок жолоба відбувається наступним чином:
            мохоподібні  заселяють  латеральні,  первинно  пласкі  ділянки  водотоку,  де  вода  є
            теплішою, а течія менш стрімкою. З часом їхні фосилізовані рештки формують пухкі
            бріоліти, які поступово збільшуються догори та вшир. В активних бріолітах ріст живих
            мохів завжди випереджає темпи кальцифікації дернини, підтримуючи неперервність
            процесу туфоутворення.
               Після сильних злив, потік може переливатись через краї, обумовлюючи наростання
            «крил» обабіч основного жолоба, іноді досить широких. Також цьому сприяє вода, що
            просочується крізь тріщини та пори центрального каналу. По мірі віддалення від нього
            крила  поступово  стоншуються.  Крила  також  вкриті  рясним  покривом  туфотвірних
            мохоподібних, а відтак – збудовані головно бріолітами.
               Роль судинних рослин у побудові жолоба є незначною та переважно – пасивною.
            Відпад дрібних гілок, що потрапили у водотік, швидко вкривається кіркою туфу та
            вбудовується  у  відклади.  Листя  дерев  і  кущів,  що  ростуть  поблизу,  не  створює
            виразних сезонних шарів – вочевидь, воно змивається водою чи зноситься вітром. В
            нижній частині гребеня в мохових подушках росте Poa trivialis L. – трав’яна рослина
            з  короткими  повзучими  кореневищами,  здатними  проникати  у  пористу  породу  і
            закріплюватись  у  ній.  Таким  чином,  стебла  і  листя  цього  злаку  опиняються
            вбудованими в каркас відкладів.
               Незважаючи  на  антропогенне  походження,  травертиновий  жолоб  є  надзвичайно
            вразливим  та  нестійким  до  впливу  людської  діяльності.  Руйнування  країв  жолоба
            зумовлює переспрямування потоків води та порушує крихкий природний баланс біо-
            та абіогенних процесів, внаслідок чого туфоутворення на окремих ділянках може бути
            незворотно інактивовано. Мальовничий каскад є безперечно цікавим та своєрідним
            геоатрактивним об’єктом та міг би виступати «родзинкою» екскурсійних маршрутів
            північними околицями м. Львова. Проте будь яке механічне навантаження,  таке як
            ходіння по травертинах чи відламування їх фрагментів, заходи очистки та поглиблення
            русла має бути суворо обмежене.
               Джерело «Змійка» є унікальним для території Львівської області морфологічним
            різновидом  травертинових  відкладів.  Воно  має  не  лише  естетичну,  але  й  високу
            науково-пізнавальну цінність як приклад сучасного мінералоутворення, який  надає
            можливості для вивчення динамічних процесів туфоутворення в «режимі реального
            часу».
   169   170   171   172   173   174   175   176   177   178   179