Page 214 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 39 (Львів, 2023)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 39 (Lviv, 2023)

Хроніка

Про діяльність Державного природознавчого музею НАН України у 2022 році

В межах виконання фундаментальної теми «Філогенетичні та антропогенні фактори фауно-
та флорогенезу модельних груп біоти України» вперше здійснено ревізію усіх вимерлих таксонів
родини Baetiscidae, на основі матеріалів личинок та імаго з мезозою (крейда) і кайнозою (еоцен).
Описано новий вид еоценових одноденок з балтійського бурштину, який віднесено до роду
Balticobaetisca. Вперше описано крилату особину для крейдового роду Protobaetisca (формація
Крато, Бразилія). Проаналізовано таксономічне різноманіття Baetiscidae та встановлено
філогенетичні зв’язки сучасних та викопних видів. Встановлено діагностичну цінність окремих
анатомічних ознак для ідентифікації криптичних видів роду Monacha, закартовано анатомічно
перевірені знахідки M. claustralis і M. cartusiana на заході України. Проведено оцінку просторової
та часової мінливості фенетичної структури Cepaea hortensis на заході України, виділено
фенотипічні маркери, які відповідають різним джерелам і часу інтродукції модельного виду.
Проведений аналіз таксономічної структури підродини Nipponentominae, який дозволив віднести
59 її валідних видів до 13 родів. Низку видів було перенесено до інших родів, а для двох видів
обґрунтовано два нові роди. Встановлено, що види підродини Nipponentominae поширені
переважно у Північній Америці та Азії. У Європі трапляються лише 3 види з цієї підродини. На
підставі детального аналізу морфо-анатомічної структури 18 видів роду Aporcelinus
(Aporcelaimidae), поширених в різних зоогеографічних областях суші, висловлено гіпотезу про
його філетичну гетерогенність. Таксон чітко розділяється на три незалежні філогенетичні лінії.
Найчисленнішу з них представляють види групи «diadematus», що характеризуються рядом
плезіоморфних ознак та поширені переважно на фрагментах Гондвани.
Завершено верифікацію і наповнення робочої бази даних ендемічних судинних рослин
Українських Карпат. Кінцевий варіант бази налічує 77 ендемічних таксонів видового та субвидового
рангу представлених у флорі Українських Карпат та 949 синонімів до них.
Під час виконання другого етапу теми «Екологічна оцінка стану заплавних екосистем в умовах
глобальних змін природного середовища» встановлено, що в ґрунтовому покриві річкових заплав
Закарпатської низовини домінують алювіальні дернові, алювіальні лучно-буроземні та алювіальні
болотні ґрунти. Надзаплавні тераси займають напівгідроморфні ґрунти. До від’ємних форм
рельєфу приурочені гідроморфні ґрунти, в межах яких виділяється 2 типи ґрунтів: лучно-болотні
та оторфовано-глейові. Здійснено синхронізацію класифікаційних одиниць заплавних ґрунтів з
міжнародною класифікацією WRB. Встановлено, що у прирусловій частині заплав домінують
ґрунти реферативної групи Fluvisols, в центральній частині – Stagnosols та Gleysols, а у притерасній
– Gleysols та Histosols. У заплавних комплексах верхів’їв малих річок Давидівського пасма
ідентифіковано Subaquatic Nidilithic Leptosols, Rendzic Leptosols та Calcaric Fluvic Mollic Gleysols.
Проведено описи рідкісної рослинності оселища холодних жорстководних джерел з
травертиновими формаціями (7220 переліку Natura-2000), що належить до споріднених союзів
Cratoneuriuon Koch 1928 та Pellion Bardat 2004. Узагальнено польові та ретроспективні матеріали
щодо поширення рідкісного виду птахів заплавних комплексів України баранця великого
Gallinago media в регіоні Західного Полісся, в долині Прип’яті та її допливів. Встановлено, що
чисельність локальної популяції виду на заході України сягає 150 токуючих самців. За період з
2005 до 2022 рр. на Західному Поліссі виявлено 22 токовища виду, з них станом на 2021-2022 рр.
активними залишаються 14. Досліджено вплив антропогенних факторів на успішність гніздування
лелеки чорного Ciconia nigra в Західному Поліссі України, зокрема на гніздобудівну поведінку і
тривалість функціонування гнізд лелеки. Виділено 10 основних причин падіння гнізд чорного
лелеки, що значною мірою пов’язано з лісогосподарською діяльністю. Подано клопотання та
обґрунтування створення пралісових пам’яток природи і розширення існуючих на площі понад
500 га та створення гідрологічного заказника «Травертинові джерела» (4,4 га) на території
Львівської області. Проведено термінові заходи природоохоронного менеджменту у «Долині
нарцисів» (Карпатський біосферний заповідник) шляхом підняття рівня ґрунтових вод з метою
збереження фрагментів заплавних лук в умовах екстремальних температур.