Page 133 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

132 Рагуліна М. Є., Орлов О. Л.

антропогенне навантаження також є істотним, оскільки розташоване фактично в
межах міста, мальовниче урочище з величними скелями є однією з основних
рекреаційних зон Львова, а власне скелі – тренувальною базою альпіністів.
Отже, історично трансформація Чортових скель була пов’язана, як з безпосереднім
руйнуванням скельного масиву внаслідок видобування будівельного каменю, так і з
опосередкованими змінами за рахунок вирубування лісу.
Це створило серйозну загрозу для унікальної літофільної рослинності заказника.
Попередні дослідження показали, що на скельних відслоненнях зосереджені рідкісні
природні оселища, що включені до переліку європейської природоохоронної мережі
«Natura-2000» [6]. Одним з ключових компонентів цих оселищ є мохова рослинність,
що зумовлює актуальність досліджень структурно-функціональних особливостей
мохового покриву та його історичних змін.
Перша згадка про бріобіоту Чортової Скелі датується 1847 р., коли професор
Львівського університету Ґ. Лобажевський опублікував опис нового на той час для
науки виду моху – Homalia besseri Lobarz., зібраного "на затіненій пісковиковій скелі
з розкішним моховим покривом", розташованій біля с. Лисиничі у буковому лісі [12].
Згодом Т. Віснєвський, опрацьовуючи збори Ґ. Лобажевського 1840-1844 рр.,
доповнює список видів, зібраних там [15]. У праці Й. Крупи [11] згадується ще 13
видів, що трапляються на Чортовій Скелі. У гербарії природознавчого музею
зберігаються зразки мохоподібних, зібрані на досліджуваній території у 40-50 рр. XX
ст. К.О. Уличною та М.П. Слободяном, і на початку XXI ст. – О.Т. Кузяріним, М.Є.
Рагуліною. На сьогодні зведений список мохоподібних скельних відслонень "Чортової
Скелі" включає 69 видів ([7] з доповненнями).
Метою роботи було вивчення синтаксономічного складу мохової рослинності
скельних виходів лісового заказника місцевого значення "Чортова Скеля" та оцінка її
антропогенних змін (впродовж останніх 130 років).

Матеріали та методика

Фітоценотичні описи угруповань мохоподібних виконували за системою Браун-
Бланке [14]. Ідентифікацію синтаксонів несудинних рослин та визначення їхньої
екофлористичної преференції проводили за продромусом мохової рослинності [9],
судинних – за "Продромусом рослинності України" [2]. Оселища на досліджуваних
площах виділяли за системою EUNIS [10], особливо цінні оселища європейського
значення за переліком "NATURA 2000" [5].
Історичні зміни мохової рослинності досліджуваних скельних виходів вивчали за
гербарними зборами Державного природознавчого музею НАНУ (LWS) та
літературними даними [11, 12, 15].
Вважаючи на чутливість мохоподібних до мікрокліматичних умов скельних
виходів, за допомогою мобільної метеостанції FLUS (ЕT-965), нами були проведені
дослідження температури та вологості повітря, освітленості й швидкості вітру в
досліджуваному урочищі та виділені пробні площі (рисунок), з контрастним
мікрокліматом, а відтак і різним за складом моховим покривом.