Page 144 - NZDPM 34/2018

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 34 Львів, 2018 С. 143-144

Хроніка

Про діяльність Державного природознавчого музею НАН України у 2017 році

Під час виконання чергового етапу теми "Природно-історичні та ландшафтно-зональні
фактори диференціації регіональних фаун і флор України" проаналізовано закономірності
просторової диференціації наземної малакофауни степової зони континентальної України,
складено видові списки для 18 фізико-географічних областей, 6 країв та 3 підзон.
Встановлено, що головними центрами фауністичного різноманіття в межах степової зони є
Донецька височина з прилеглою до неї Старобільсько-схилово-височинною областю, де
зареєстровано 60 видів, або 71% малакофауни степової зони, і західна частина
Причорноморської низовини з прилеглими до неї південними відрогами Подільської
височини (47 видів, 56%). З використанням методів кореляційного аналізу досліджено вплив
таких географічних факторів як площа території, широта, довгота й висота на видове
багатство ґрунтових фаун колембол. Встановлено, що при збільшенні площі території на 1
2
тис. км видове багатство регіональних фаун зростає в середньому на 1,3 види. При
о
просуванні з півдня на північ на 1 п. ш. видове багатство локальних фаун колембол
о
зменшується в середньому на 3,7 види, а при просуванні з заходу на схід на 1 с. д. на 3 види.
Однак, ці залежності не є лінійними, зокрема, у високих широтах темпи зменшення видового
о
багатства колембол у складі локальних фаун із зростанням на 1 широти є в 3 рази більшими
ніж у середніх. Розроблено карту геоморфологічного поділу Українських Карпат з
застосуванням GIS технологій. Відповідно до геоморфологічних та фітогеографічних
критеріїв підготовлено карти мезорегіонального поділу Горган. Виокремлено 8 OGU
(operation geographic units) та встановлено, що рід Aconitum в межах окреслених географічних
одиниць представлений 9 видами, що належать до 2 підродів і 4 основних секцій.
В межах теми "Антропогенна фрагментація екосистем та шляхи її функціональної
оптимізації" встановлено, що ґрунтовий покрив природної заплави р. Дністер
представлений алювіальними дерновими шаруватими та короткопрофільними ґрунтами і їх
оглеєними відмінами, алювіальними лучними та їх опідзоленими підтипами й болотними
мінеральними ґрунтами. У меліорованих біотопах поширені лучно-болотні, перегнійно-
глейові, торфово-глейові, торфові, дернові та лучні ґрунти, у морфології яких чітко
ідентифікуються наслідки осушення. З’ясовано, що вагоміший вплив на ґрунтову
екосистему мають водовідвідні канали, через масштабніше регулювання рівня ґрунтових
вод. Встановлено, що угруповання безхребетних ґрунтової фауни Верхньодністровської
алювіальної рівнини представлене близько 100 видами. Найбагатше видове різноманіття
мають туруни (16), павуки (11), наземні молюски (12), двопарноногі багатоніжки (8),
ковалики і дощові черви – по 7 видів, довгоносики (5). Розроблено моделі ризиків
фрагментації рослинного покриву Українських Карпат в умовах 20 та 40% втрати
природних комплексів, а також в умовах 17% їх охорони. Встановлено рівень
репрезентативності великих об’єктів ПЗФ з метою збереження біорізноманіття в
Українських Карпатах. Встановлено, що найбільше біорізноманіття притаманне заплавним
ясенево-дубовим лісам союзу Carpinion betuli. Найряснішими є епіризно-епіксилинні
обростання союзів Bryo flaccidi-Brachythecion salebrosi та Dicrano scoparii-Hypnion
cupressiformis. При аналізі просторово-типологічної структури гніздових орнітоценозів м.
Львова, встановлено зменшення індексів біорізноманіття та збільшення індексу
домінування при зростанні ступеня гемеробії. На підставі оверлейного аналізу в ГІС
визначені основні осередки відтворення популяції чорного лелеки Рівненського Полісся.
Встановлено, що рубання лісів є основною загрозою для локальної гніздової популяції
чорного лелеки і основним чинником фрагментації середовища гніздування цього виду.