Page 147 - NZDPM 34/2018

146 Чернобай Ю.М.

"Сучасний стан та перспективи розвитку Шацького НПП" (В.І. Матейчик). Перша з
них містила аналіз фундаментальних положень стратегії біосферних резерватів та
збалансованого розвитку Шацького НПП, як конкретного об’єкта втілення Лімської
стратегії 2016 року на регіональному і транскордонному рівнях. Серед наведених
досить типових і навіть шаблонних завдань созологічного характеру (не означає, що
вони менш актуальні, просто повторюються з документа в документ) все ж помітною
була внутрішня парадигма адаптації суспільних механізмів природокористування до
динамічних природних законів і процесів, зокрема кліматичних змін.
У своїй доповіді В.І Матейчик навів показові приклади різноманіття демутацій у
лісових, лучних та водно-болотних фрагментах оселищ, порушених тотальною
гідромеліорацією у другій половині ХХ ст. Найбільший інтерес тут становлять
похідні оселища по краях антропогенних фрагментів, а щодо водно-болотних
об’єктів, то найбільші проблеми пов’язані не з станом озер, а з станом боліт,
головних природних гідроакумуляторів Західного Полісся.
Лімська стратегія вимагатиме у наступні роки (до 2030 р.) посилення участі
місцевого самоврядування у діяльності Шацького НПП та Біосферного резервату
"Західне Полісся". Це означає посилення ролі планів сталого розвитку, обов’язкове
залучення місцевих громад до прийняття рішень.
У дискусійній доповіді "Механізм зараження сосни звичайної стовбуровими
нематодами Bursahelenchus mucronatus" (М.П. Козловський) було представлено
експериментальне підтвердження патогенного впливу цього інвазійного виду
нематод на соснові угруповання Шацького НПП. Існуючу загрозу доповідач
узагальнив під назвою нематодозу сосни, ставлячи таким чином проблему у
практичну площину боротьби з масовим ураженням нематодами хвойних лісів
Карпат, Волині та інших регіонів України.
У доповіді "Музеєзнавче опрацювання фрагментованих об’єктів природи" (Ю.М.
Чернобай) стверджено про значну созологічну цінність фрагментів, що утворилися
на місці суцільного лісового покриву Волинського Полісся та Передкарпаття
унаслідок планових та санітарних рубань. Для коректної ідентифікації об’єктів
музеологічного опрацювання та природничої спадщини автор був змушений
переглянути та адаптувати до природничого вжитку вже існуючі музейні дефініції та
поняття – як цілісні критерії природничомузейних елементів у системному поєднанні
культурної, природної та господарчої спадщини. Головною умовою ідентифікації,
збереження та суспільного використання такого, вже об’єктно існуючого комплексу,
є ініціатива органів місцевого самоврядування.
Доповідь О.О. Кагала "Стратегічні завдання й проблеми узгодження правових і
методологічних засад збереження біорізноманіття в Україні з практикою країн
Євросоюзу" з позицій реальної інтеграції України до правового поля Євросоюзу слід
оцінити як надзвичайно актуальну. Виходячи з досить розлогої самої назви доповіді,
виголошена тема ще далека від структурованого узагальнення, як і від усвідомлення
на регіональних, тим паче локальних рівнях, що природоохоронна стратегія у Європі
спирається передусім на креативність та ініціативи "знизу", на реальну практику та
діяльність еколого-соціальних елементів суспільства. Тому й з’явилася в Європі
менеджерська концепція оселищ, тому й дістала стрімкого розвитку концепція
екомузеїв. Тоді як вітчизняні природоохоронні структури й досі змушені працювати
в очікуванні рішень та вказівок "з гори". Доповідач слушно вказує на популістський