Page 138 - NZDPM 34/2018

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 34 Львів, 2018 С. 137-142

Ювілейні дати

До 70-ліття від дня народження доктора біологічних наук О.С. Климишина

Наукові інтереси: популяційна екологія;
сукцесії рослинності високогір’я і верхньої
межі лісу Українських Карпат;
біорізноманіття; електронні бази даних
музейних колекцій; природнича музеологія.
Навчання і трудова діяльність:
Климишин Олександр Семенович, доктор
біологічних наук, старший науковий
співробітник народився 16 липня 1948 р. у
Львові в сім’ї службовців. Закінчив
спеціалізовану середню школу № 52
м. Львова. Був переможцем Всесоюзної
телевізійної олімпіади для старшокласників
"В тайниках природы" (голова журі –
академік О.І. Опарін). Вищу освіту отримав у
Львівському державному університеті
ім. І. Франка на кафедрі зоології біологічного
факультету. Був членом Студентського
наукового товариства, де виконав
дослідження з визначення віку ссавців за
шаруватими структурами дентину і цементу
зубів, з екології норвезького лемінга на "Семи островах" Баренцевого моря й екології
водяної полівки на островах Кандалакшської затоки Білого моря. Трудовий шлях
починав у геоботанічній експедиції науково-дослідного сектору Львівського
університету, очоливши стаціонарні дослідження рослинності зони помірно посушливих
степів Північного Казахстану. З 1975 по 1985 рр. працював і навчався в стаціонарній
аспірантурі Львівського відділення Інституту ботаніки АН України (нині Інститут
екології Карпат НАН України). У 1983 р. захистив кандидатську дисертацію на тему
"Порівняльна характеристика ценопопуляцій ожики лісової в біогеоценозах Карпат". З
1985 р. працює у Державному природознавчому музеї НАН України на посадах вченого
секретаря, заступника директора з наукової роботи і нині головного наукового
співробітника. За цей час ним, крім продовження досліджень динаміки рослинності
Карпат, було розроблено теоретичні засади нового наукового напряму, що займає
особливе місце серед спеціальних музеологій, – "природничої музеології", предметом
дослідження якого у широкому значенні є природна спадщина. Це втілилося у
підготовленій "Інструкції з організації обліку, зберігання та використання зібрання
природничого музею", де було обґрунтовано специфіку природничомузейної діяльності,
серії статей з фондової, експозиційної, аналітико-інформаційної й науково-освітньої
природничомузейної діяльності, словника-довідника "Природнича музейна термінологія"
(2003), навчального посібника "Природнича музеологія" (у співавторстві з І.В.
Шидловським), монографії "Основи природничої музеології" (2017). Ним вперше
визначено "природничу музеологію" як науку про специфічне музеальне (пізнавальне і
оцінювальне) ставлення людини до природи, що виявляється у збиранні, збереженні,
вивченні та використанні інформації про природні процеси, об’єкти і явища за