Page 61 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

60 Капрусь І.Я., Мицак О.Я.

На території Європейського Союзу детальне вивчення колембол болотних
екосистем проведено лише в Польщі (Sławska, Sławski, 2009; Sterzyńska, 2002, 2009).
В Україні такі дослідження проведені І. Капрусем (Капрусь, 1990, Kaprus, 1998;
Чернобай, та ін., 2003) в болотних екосистемах урочища «Заливки» (ПЗ «Розточчя»),
а також в останній час І. Капрусем, О. Мицаком і О. Савчаком у болотних екосистемах
української частини Міжнародного біосферного резервату “Розточчя” (Капрусь та ін.,
2023).
Метою досліджень було описати сезонні зміни таксономічної та екологічної
структури таксоцену колембол у болотному біотопі лісопарку «Залізна вода» у м.
Львові.

Матеріал і методи досліджень

Польові дослідження колембол проведено у 2022 і 2023 років на одній ділянці
болотного біотопу у північно-західній частині лісопарку «Залізна вода» стандартними
методами ґрунтово-зоологічних досліджень. Зокрема, ґрунтові проби відібрано зимою
у грудні (2022 р.), а також весною у березні та літом у липні (2023 р.). Дані про
відносну чисельність виявлених видів колембол було також узагальнено як за кожен
місяць, так і за весь період дослідження у таблиці 1.
Кожного місяця було відібрано по 10 проб підстилки та ґрунту (сумарно 30 проб)
3
за допомогою квадратного біоценометра 10 х 10 см до глибини 10 см (об’єм 1000 см )
з використанням класичних методів дослідження ґрунтових мікроартропод (Dunger,
Fiedler, 1997). Потім, у лабораторних умовах, колемболи були виділені з субстрату на
апаратах Тульгрена та зафіксовані в 80% етанолі.
На наступному етапі матеріал переносили в рідину Фора на предметних шкельцях
і створювали мікропрепарати. Визначення видів колембол проводили за допомогою
світлового мікроскопа (Olympus BX51) із використанням сучасних ключів та
прийнятої таксономічної системи класу Collembola (Bellinger et al., 1996-2024). В
результаті проведеної роботи ідентифіковано понад 4,63 тис. особин колембол.
Спектри життєвих форм оцінювали за класифікацією С. Стебаєвої (Стебаева, 1970).
Біотопні (екологічні) групи колембол виділяли згідно підходу І. Капруся (Капрусь,
2013). Структуру домінування таксоценів колембол визначали згідно пропозицій Г.
Штокера і А. Бергмана (Stöcker, Bergmann, 1977): еудомінанти (31,7 – 100 % від
загальної чисельності таксоцену), домінанти (10,1 – 31,6%), субдомінанти (3,2 –
10,0%), рецеденти (1,1 – 3,1%), субрецеденти (0 – 1,0%).
Категорії інвентаризаційного різноманіття прийняті за Р. Уіттекером (Whittaker,
1977) із інтерпретацією І. Капруся (Капрусь, 2013). Зокрема, точкове альфа-
різноманіття (αa) оцінювали як середнє видове різноманіття на одну ґрунтову пробу
об’ємом 1000 см ; ценотичне альфа-різноманіття (αb) – як видове різноманіття у серії
3
з 10 ґрунтових проб зазначеного розміру, відібраних у кожному з восьми варіантів
болотних біоценозів (ценотична фауна). Спеціалізованість таксоценів колембол була
оцінена за критеріями Н. Кузнєцової (Кузнецова, 2005). Параметри різноманіття і
статистичне опрацювання матеріалу здійснювали за допомогою програми Past
доступної через мережу інтернет (Hammer et al., 2001). Для аналізу екологічної
структури населення колембол використовували стандартизовані синекологічні
показники та методи кількісного аналізу (Magurran, 2004).
На основі проведених досліджень були визначені такі параметри таксоценів
колембол: 1) видовий склад і представленість родин, 2) відносна чисельність і
щільність населення, 3) основні показники біорізноманіття, 4) якісний склад і відносна