Page 192 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38
P. 192
Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 38 (Львів, 2022)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 38 (Lviv, 2022)
DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.189-194
УДК 595.763.33
1
Глотов С.В. , Терехова В.В. 2
ЗНАХІДКИ ЖУКІВ-СТАФІЛІНІД (COLEOPTERA: STAPHYLINIDAE)
У СХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ
У статті проаналізовано результати зборів жуків-стафілінід на території
Донецької, Луганської та Харківської областей, які збирались методом віконних пасток,
приваблення жуків на світло та за допомогою ручного збору жуків з різних субстратів.
У результаті опрацювання зібраного матеріалу підродин було виявлено 23 види, що
належать до 6 підродин (Oxytelinae – 1 вид, Oxyporinae – 1 вид, Paederinae – 1 вид,
Staphylininae – 3 види, Tachyporinae – 3 види та Aleocharinae – 14 видів). Отримані
результати суттєво доповнюють та уточнюють відомості про знахідки
представників родини на території східних областей України, у тому числі, Донецької,
Луганської та Харківської областей. Результати роботи можуть бути використані
для вирішення низки теоретичних питань фауністики, зоогеографії, екології, при
складанні кадастру тваринного світу.
Ключові слова: жуки-стафілінідии, фауна, Донецька, Луганська, Харківська
області, Україна.
Жуки-стафілініди (Coleoptera: Staphylinidae) – одна з найбільших родин жуків, яка
у світовій фауні на сьогоднішній день налічує понад 63 тис. видів, що належать до 32
підродин та 3672 родів (Klimaszewski et al., 2018). У фауні України відомо понад 1,3
тис. видів (Schülke, Smetana, 2015).
Представники родини повсюдні в усіх природних зонах планети, населяють
практично всі наземні природні та антропогенні біотопи, беруть активну участь у
діяльності природних та штучних біогеоценозів. Личинки та імаго стафілінід активно
населяють підстилку, рослинні та тваринні рештки, екскременти тварин, гриби. Ціла
низка прогресивних адаптивних особливостей призвела до появи спеціалізованих
форм, які успішно співіснують з іншими тваринами, мешкаючи у печерах, норах
ссавців, гніздах птахів та соціальних комах (Тихомирова, 1973).
Більшість личинок та імаго є неспеціалізованими хижаками, які живляться
різноманітними безхребетними, виступаючи в ролі природних регуляторів їхньої
чисельності. Суттєво менше серед них мікофагів, які живляться частинами плодового
тіла та спорами грибів, антофагів, альгофагів та сапрофагів, які живляться
різноманітними рештками рослинного і тваринного походження та беруть активну
участь у процесах ґрунтоутворення та у круговороті речовин у природі (Глотов, 2021).
Матеріал і методика досліджень
В основу публікації покладено результати багаторічних зборів авторів на території
Донецької (далі – DON), Луганської (далі – LUG) та Харківської областей (далі – KHR),
і які на сьогодні депоновані у фондових колекціях: Державного природознавчого музею
НАН України, м. Львів (далі – ДПМ), Кафедри зоології Донецького національного
університету, м. Донецьк (далі – ДОННУ); Музею природи Харківського національного
університету імені В.Н. Каразіна, м. Харків (далі – ХНУ), а також зборів С.В. Коновалова
