Page 268 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 37 (Львів, 2021)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

СЛОВО ПРО ПРОФЕСОРА Й.В. ЦАРИКА

Йосиф Володимирович
Царик – завідувач кафедри
зоології Львівського
національного університету
імені Івана Франка,
завідувач відділу
популяційної екології
Інституту екології Карпат
НАН України, доктор
біологічних наук, професор,
академік Української
екологічної академії наук,
академік Лісівничої
академії наук України. 4
вересня 2021 р. Йосифу
Володимировичу Царику
виповнюється 75 років. Для
природознавчої спільноти це визначна подія. Якщо простежити пройдений шановним
Ювіляром життєвий і науковий шлях, стає очевидним йому вистачало і труднощів, і
випробувань. Він з’явилися на світ у тяжкому повоєнному 1946 році, у зовсім
невеликому селі Руда-Колтівська Золочівського району Львівської області.
На наш час це поселення налічує 178 мешканців. Можна лише уявити, яким
непростим у повоєнні роки було життя у цьому невеличкому селі, оточеному
сосновими лісами, при одинокій дорозі між селами Колтів і Сасів.
Саме тут стоїть найстаріше в Україні могутнє дерево 800-річної липи. Під нею, за
переказами, восени 1648 року, гетьман Богдан Хмельницький, проводив зустрічі із
своїми полковниками Богуном, Кривоносом, Нечаєм та іншими козацькими
очільниками перед доленосною битвою під Зборовом із польським королівським
військом.
Ідентичність юного Йосифа формувалася на місцевих традиціях і шкільних
підручниках, та не менший вплив мали розповіді про його діда Йосифа, учасника І
Світової війни, та про бабцю Іванну, яку дід забрав з українського села під Віднем.
Повними драматизму були розповіді батьків про минулу ІІ Світову війну та перед
очима були побутові турботи коли його батько Володимир Царик працював лісником,
а мати Яніна-Розалія заробляла трудодні у колгоспі. Вчитися Йосифові довелося у
початковій школі, до якої треба було щодня ходити три кілометри, а згодом до
Сасівської середньої школи, теж не близько – 5 км. Такі переходи за роки навчання
призвичаїли до певної впертості, а ще до сприйняття подробиць, які виявлялися тільки
через щоденне споглядання знайомих околиць.
По закінченню школи хлопцеві довелося працювати рік вантажником на
Золочівському цукровому заводі та зцепщиком товарних потягів на залізниці. Рішення
про вступ до Львівського університету прийшло спонтанно, після того, коли прочитав
у газеті запрошувальну статтю декана біологічного факультету, проф. Шостаківської
І.В., де досить яскраво було названо біологію як науку ХХ століття. Ставши у 1965 р.