Page 185 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

174 Різун В. Б.

Розподіл перерахованих вище видів за окремими типами лісу має свої особливості.

Рис. 2. Структура домінування карабідоугруповань (лише види еудомінанти і
домінанти) досліджених лісів НПП «Прип’ять-Стохід».

Сухий сосняк лишайниковий (PS-06/1).
Характеризується найменшим видовим складом – 14 видів та найнижчою серед
досліджених пробних площ уловистістю жуків-турунів 0,04 екз./пастко-добу.
Найбільша уловистість у цьому ценозі зареєстрована у 6 видів: Syntomus truncatellus
(16,67%), Broscus cephalotes (12,5%), Harpalus flavescens (12,5%), Pterostichus strenuus
(8,33%), Calathus erratus (8,33%), Oodes helopioides (8,33%) (рис. 2). Присутність серед
найчисленніших видів гігрофілів Pterostichus strenuus, Oodes helopioides, а також
Carabus granulatus, Pterostichus minor, Agonum duftschmidi свідчить про близьке
сусідство заплавних біотопів і розміщення сухого сосняка лишайникового на першій
терасі Прип’яті. Характерним для цього типу лісу є присутність Miscodera arctica, яка
тут була виявлена вперше в Україні [6, 9].
Свіжий дубовий субір зеленомоховий (PS-06/2).
Характеризується невисоким видовим складом – 20 видів та незначною
уловистістю жуків-турунів 0,11 екз./пастко-добу. Найбільша уловистість у цьому
ценозі зареєстрована у 7 видів: Pterostichus oblongopunctatus (17,65%), Agonum
duftschmidi (13,23%), Carabus violaceus (10,29%), Carabus hortensis (8,82%), Oodes
helopioides (8,82%), Pterostichus minor (7,35%), Pterostichus niger (7,35%) (рис. 2).
Присутність тут Blethisa multipunctata і ін. гігрофільних видів розглядаємо як
проникнення з сусідніх вологіших біотопів.