Page 113 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

Фауна й населення колембол агроценозів Малого Полісся 107

Спектри біотопних груп. У досліджених агроценозах за підходом І.Я. Капруся [12]
виділено п’ять біотопних комплексів видів за польовим гігропреферендумом:
гігрофільний (1 форма), гігро-мезофільний (2), мезофільний (11), ксеро-мезофільний
(7), ксерорезистентний (17), а також еврибіонтний (10) (табл. 1). Тому, можна зробити
висновок, що в агроценозах відбувається "ксерофілізація" фауни колембол, порівняно
з лісовими і лучними ценофаунами регіону. Тобто, майже до 50% збільшується
представленість видів, стійких до сухості середовища (ксерорезистентний + ксеро-
мезофільний комплекси). Натомість, агроценози характеризуються різким
зменшенням частки гігрофільних колембол у порівнянні з лісовими та лучними
ценозами району дослідження (виявлено всього 3 види з гігрофільного та гігро-
мезофільного комплексу) [11, 14].
У межах комплексів виділено п’ять біотопних груп видів: лісових (6 форм), лучних
(7), лісо-лучних (10), лучно-степових (15) і евритопних (10) (табл. 1). Лише один вид,
який позначено у таблиці знаком «?», не було віднесено до певної біотопної групи у
зв’язку з відсутністю літературної інформації про його біотопні преференції.
Окремі ценотичні угруповання колембол включають представників 2-5 біотопних
груп видів. До так званих диференціювальних таксонів в агроценозах (тобто "своїх"
форм, характерних для ріллі) можна віднести всього п’ять видів: A. naglitshi,
O. ambulans, S. tenebricosa, H. nitidus, A. сaecus, які складають разом 10,2% дослідженої
агрофауни. Ці види найчастіше трапляються у дуже трансформованих або штучно
створених людиною біотопах (на полях, в урбосередовищі, звалищах побутових
відходів, теплицях ботсаду та ін.) [10].
За критерієм спеціалізованості угруповань Н.О. Кузнєцової [17] досліджені
таксоцени колембол агроценозів Малого Полісся, можна віднести до спеціалізованого
типу, які характеризуються тим, що сумарна частка чисельності видів спеціалістів
відкритого ландшафту (лучних+лісо-лучних+лучно-степових) є більшою ніж 40% від
загальної чисельності ценотичного угруповання.

Висновки

Таким чином, угруповання колембол агроценозів дослідженого регіону загалом
характеризується досить високим видовим багатством (не менше 49 видів із 35 родів і
12 родин), а також значною варіабельністю показників щільності (0,06-1,24 тис.
ос./м2), вирівняності населення (діапазон Е = 0,5-1,0) і видового різноманіття (H’ = 1,3-
2,5; D = 0,1-0,5). Характерною особливістю населення колембол агроценозів,
порівняно з природними ценозами, є збільшення у 3-4 рази показника
диференціюючого βa-різноманіття і різке зменшення ємності середовища на рівні
точкового αa-різноманіття. Причому, ці показники різноманіття угруповань колембол
можуть відрізнятися у рази навіть в однотипних видах агроценозів.
Під впливом сільськогосподарського використання земель для ріллі зафіксовано
різноспрямовані та часто не прогнозовані зміни синекологічної структури ценотичних
угруповань колембол. Зокрема, встановлено розширення кола масових форм колембол
у складі агроугруповань, порівняно з природними ценозами, за рахунок появи
специфічних для ріллі домінантів (I. productus, S. tenebricosa,
H. nitidus, W. platani та ін.), а також виникнення супердомінантних видів. Спектри
життєвих форм колембол характеризуються власною специфікою як у різних типах
агроценозів, так і різних варіантах певного типу. У структурі біотопних груп колембол