Page 20 - NZDPM 33/2017
P. 20

Чорний лелека на півдні лівобережної України           19

























            Рис.  3.  Річна  динаміка  чисельності  мігруючих  і  кочових  чорних  лелек,  що
            спостерігалися на півдні Лівобережної України наприкінці 20 ст. - на початку 21 ст.

               На  тлі  відносно  рівномірного  за  останні  40  років  розповсюдження  зустрічей
            лелеки  чорного  на  півдні  Лівобережної  України,  найчастіше,  як  зазначалося  вище,
            він  траплявся  на  територіях  об’єктів  природно-заповідного  фонду  –  у  Кримському
            заповіднику  (№  20  у  таблиці  і  на  рис.  1),  на  Кінбурнському  півострові  (№  1-3),
            Лебединих островах (відповідно № 16), в Асканія-Нова (№ 14) та на Білосарайській
            косі (№ 36), що обумовлено, не тільки наявністю умов для гніздування у першому
            випадку,  значних  площ  кормових  угідь  –  у  другому  і  третьому  (східна  частина
            Каркінітської затоки внаслідок багаторічних скидів з рисових чеків значних обсягів
            прісної  води  і  супутніх  мулів  тепер  представляє  велике  опріснене  мілководдя  з
            відповідною біотою, в тому числі й рибою) та відсутністю значного непокоєння – у
            четвертому  і  п’ятому  випадках,  але  і  постійним  стаціонарним  контролем  за
            орнітофауною на них. Крім цих  ділянок,  у  цьому сенсі виділяється ще  й  північно-
            західне Приазов’я (№ 27-30 у таблиці і на рис. 1), що швидше пояснюється не стільки
            наявністю прісних мілководь, як надвисокою активністю численних мелітопольських
            орнітологів саме в цій частині досліджуваного регіону.

               Висновки

               Таким чином, впродовж останніх 40 років на півдні Лівобережної України чорний
            лелека в невеликій кількості регулярно трапляється в період міграцій та кочівель, а
            також,  ймовірно,  навіть  на  гніздуванні.  Якихось  закономірностей  просторового
            розподілу  в  межах  зазначеного  регіону  не  виявлено,  що  вказує  на  широкий  проліт
            виду  через  нього.  Зростання  частоти  зустрічей  і  кількості  особин,  вочевидь,  є
            наслідком збільшення гніздових популяцій, з яких птахи мігрують через зазначений
            регіон.  На  відміну  від  білого  лелеки,  чорний  лелека  більше  тяжіє  до  водойм,
            особливо  прісноводних  та  мілких,  що,  вочевидь,  свідчить  про  його  схильність
            живитися переважно водними організмами, особливо рибою.
   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25