Page 194 - NZDPM 33/2017

Динаміка процесів ґрунтоутворення на техногенних субстратах … 193

реакція середовища (рН 4,6-5,5), низька гідролітична кислотність (до 2 мг-екв/ 100 г
ґрунту) та ступінь насичення основами 18-56% [14, 16].
Дослідження процесів техногенного ґрунтоутворення було розпочато у 1998 р.,
через 5 років після припинення промислового наповнення гідровідвалу та
тимчасового хвостосховища. 80% тодішньої поверхні гідровідвалу займало водне
плесо, а субстрат по його берегах був перенасичений водою.
Намивний техноґрунт гідровідвалу (за даними від 09.06.1998 р.) складений
пісками та супісками з питомою вагою 2,7 г/см . Оскільки піски перевідкладені
-3
потужним водяним потоком, їм властива підвищена щільність будови, що в
середньому складає 1,6 г/см . Характеризуючись високою водопроникністю, вони
-3
одночасно є слабко зволоженими з поверхні, тоді як рівень стояння ґрунтових вод
сягає 0,4-0,5 м. Однорідний, переміщений субстрат гідровідвалу нетоксичний, але
повністю позбавлений первинного потенціалу родючості. Загальний вміст гумусу не
перевищує 0,1%, ємність поглинання – 2 мг-екв/100 г ґрунту, що разом з лужною
реакцію середовища (рН = 7,4) сповільнює заростання поверхні. На 5-6 рік після
припинення робіт на його поверхні поселяються окремі піонерні рослини. Тут
формується монодомінантне очеретяне угруповання. Ступінь проективного покриття
залежить від віку відвалу: від 60% до оголеної поверхні, зайнятої лише підземними
столонами очерету.
Особливістю первинного ґрунтоутворення, в тому числі і на техногенних
субстратах, є його висока швидкість та динамічність розвитку внутрішньоґрунтових
процесів. Діагностувати перші ознаки ґрунтоутворення можливо лише за
морфологічними та морфометричними характеристиками ґрунтових горизонтів, які
якісно відрізняються від ґрунтотворної породи і набувають функціональних
властивостей. Так, подальші дослідження намивних техноґрунтів гідровідвалу,
проведені у 2001 р., засвідчили процес структурування породної товщі і зародження
ознак генетичних горизонтів (табл. 1). Виділено чотири шари, які вже різняться за
кольором, щільністю, насиченістю корінням та акумуляцією гумусових речовин. В
напрямку від дамби до центру гідровідвалу потужність цих шарів зменшується,
відповідно до підняття рівня залягання ґрунтових вод. Формується гумусово-
дерновий горизонт, в якому завдяки затримуючій дії кореневої системи рослин та
біохімічним процесам, відбувається перерозподіл фракцій гранулометричного
складу. Збільшується вміст мулистої фракції, пісок стає зв’язаним, здатним
акумулювати гумусові речовини (вміст гумусу 0,15%), що розширює ємність
катіонного обміну до 8 мг-екв/100 г.
В профільному розподілі основних фізико-хімічних властивостей техноґрунтів
вже можна помітити первинну диференціацію за елювіально-ілювіальним типом, що
характерно і для природних ґрунтів цієї території. Слабколужна реакція ґрунтового
розчину всієї товщі (на відміну від слабкокислої реакції природних ґрунтів і
природних ґрунтотворних порід) ідентифікує присутність значної кількості
подрібнених і перевідкладених сірковмісних вапняків, що визначатиме
спрямованість біохімічних процесів в ґрунтовій товщі у майбутньому.