Page 147 - NZDPM 33/2017

146 Бублик Я.Ю., Климишин О.С.

повною впевненістю пояснити неможливо, оскільки умови, за яких формується
телеоморфа, науці досі ще остаточно невідомі. Висловлюються різні припущення про
те, що сумчаста стадія формується внаслідок несприятливих погодних умов або
різких змін режиму живлення гриба. В науковій літературі відсутні вичерпні дані для
багатьох аскомікотів про зв’язки анаморфи з телеоморфою, і ця проблема породжує
багато теоретичних і практичних питань [13].
При проведенні наших досліджень виявлено, що розвиток анаморфної й
телеоморфної стадій у ксилотрофних грибів залежить від віку пагонів (на молодих
відмерлих пагонах значно частіше присутня анаморфна стадія гриба, а на старіших –
телеоморфна стадія) та від типу просторової екологічної ніші (наприклад, на гілках
IV-го порядку частіше присутній гриб у стадії нестатевого розмноження, у той час як
на гілках І-ІІІ порядків та стовбурі – стадії статевого розмноження).
Помічено також, що телеоморфи формуються переважно в зоні оптимуму
екологічної ніші. Так, гриби роду Xylaria знаходяться на стадії статевого
розмноження у просторовій екологічній ніші на нижній частині стовбура, тоді як на
гілках І порядку вони відмічені лише на стадії нестатевого розмноження. Часто
телеоморфна стадія гриба повністю витісняє анаморфну стадію. Так, у топічній
екологічній ніші бука лісового (Fagus sylvatica L.) просторова еконіша на
центральній частині стовбуру зайнята телеоморфою Nectria cinnabarina, яка повністю
витісняє анаморфну стадію Tubercularia vulgaris. Різке розмежування анаморфи і
телеоморфи (тобто ці стадії гриба не присутні одночасно на мертвому деревному
субстраті) спостерігається в зволожених оселищах гігротопних екологічних ніш, а в
умовах перезволожених екотопів анаморфа і телеоморфа трапляються одночасно на
межі з екологічними нішами інших ксилосапротрофних аскових грибів (наприклад, у
типі листяних дерев і чагарників біоморфної екологічної ніші грибів на Fagus
sylvatica у просторових нішах на гілках IV-го порядку, водночас і в топічній
лігнофільній еконіші, присутні разом аскоми Ascocoryne sarcoides (Jacq.) J.W. Groves
& D.E. Wilson та його анаморфа Coryne sarcoides (Jacq.) Tul. & C. Tul., які
перекриваються з еконішею плодових тіл Chaetosphaeria spp. та Mollisia spp.).
Більшість ксилотрофних аскомікотів на відмерлій деревині розвиваються лише в
стадії телеоморфи, що, ймовірно, пов’язано із дуже високою конкуренцією за
поживний субстрат. Сумчасті гриби витримують конкуренцію в екологічних нішах
не лише з іншими ксилотрофними грибами, а й з боку ксилофагових комах. За
формування лише стадії телеоморфи, у аскомікотів таким чином різко скорочується
цикл розвитку, завдяки чому може бути забезпечене збереження виду, що в принципі
можливе лише статевим шляхом, тобто аскоспорами.
Аналіз розподілу ксилотрофних сумчастих грибів за морфотипами плодових тіл
дав змогу встановити, що найбільшою кількістю на кожній з територій об’єктів ПЗФ
Українських Карпат представлені піреноміцети, наступною за чисельністю є група
дискоміцетів, дещо меншою кількістю репрезентовані асколокулярні гриби, або
локулоаскоміцети, І всього лише кількома видами – клейстоміцети (табл. 2). Для
більшості піреноміцетів, клейстоміцетів та локулоаскоміцетів сприятливими є
гігротопні екологічні ніші із зволоженими оселищами, а для дискоміцетів –
перезволоженими. На території Українських Карпат більшість ксилотрофних
сумчастих грибів належать до морфологічної групи піреноміцетів, у зв’язку з
більшою різноманітністю екологічних ніш, які вони можуть займати.