Page 144 - NZDPM 33/2017

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗН АВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 33 Львів, 2017 С. 143-152

УДК 582. 282

Бублик Я.Ю., Климишин О.С.

АНАЛІЗ КСИЛОТРОФНОЇ АСКОМІКОБІОТИ (ASCOMYCOTA)
ОБ’ЄКТІВ ПЗФ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

У статті наведено результати досліджень біоти ксилотрофних аскомікотів лісових
екосистем семи природоохоронних об’єктів Українських Карпат: НПП "Синевир",
Карпатський НПП, НПП "Гуцульщина", Ужанський НПП, НПП "Сколівські Бескиди",
а також Карпатський біосферний заповідник та природний заповідник "Ґорґани".
Визначено таксономічний склад та проведено порівняльний аналіз еколого-біологічних
особливостей аскомікобіоти.
Встановлено, що дереворуйнівні аскові гриби досліджених територій представлені
406 таксонами, з яких 389 у ранзі видів, що належать до 190 родам, 66 родинам, 26
порядкам, 10 підкласам, 6 класам підвідділу Pezizomycotina відділу Ascomycota, а
також до анаморфним грибам incertae sedis Pezizomycotina.
Ключові слова: аскомікоти, Українські Карпати, таксономічний склад, екологічні
ніші, ПЗФ.

На природоохоронних територіях України зберігається 75% усього
біотичного різноманіття України, фундаментом яких є заповідники та
національні природні парки [16]. Зважаючи на дотримання відповідних режимів
охорони, тут слід сподіватися менших втрат природного біорізноманіття, нижчого
ступеня синантропізації, більшої стійкості екосистем до антропогенного впливу,
поширених на суміжних територіях, а відтак, і вищого рівня збереження структурно-
функціональної організації грибів, у тому числі й ксилосапротрофних аскомікотів.
Карпатські ліси суттєво різняться за ступенем антропогенного навантаження
та історією господарської діяльності, що робить їх дуже привабливими для
проведення екологічних досліджень [24]. Тут розташовані найбільші в Європі
масиви букових пралісів, які внесені до переліку об’єктів всесвітньої
культурної спадщини ЮНЕСКО, а також великі території, зайняті ялиновими та
ялиново-ялицевими пралісами [17]. Значні площі лісових екосистем Українських
Карпат належать до природно-заповідного фонду (далі ПЗФ), на частині з яких
ксилотрофні гриби певною мірою досліджені, у тому числі й аскомікоти, що дозволяє
провести порівняльний аналіз результатів вивчення ксилотрофних сумчастих грибів,
незважаючи на деяку нерівномірність і фрагментарність цих досліджень.
Загалом, вивчення грибів Українських Карпат має понад столітню історію [21, 23,
25], але лише в останні роки здійснені системні дослідження ксилотрофної
аскомікобіоти, в тому числі й сумчастих деструкторів мертвої деревини, переважно
мікологами кафедри мікології та фітоімунології Харківського національного
університету ім. В.Н. Каразіна [1-5, 10, 11, 15, 22, 26 та ін.], а також науковцями
відділу мікології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного [8-9, 19 та ін.] та Київського
національного університету ім. Т.Г. Шевченка [12, 18 та ін.].
Мета досліджень – вивчити та встановити таксономічне різноманіття
ксилотрофних аскомікотів досліджуваного регіону, встановити розподіл
досліджуваних грибів за стадіями розмноження та морфотипами плодових тіл, а
також порівняти дереворуйнівну аскомікобіоту об’єктів ПЗФ Українських Карпат за
її біоморфними, трофічними і просторовими екологічними нішами.