Page 6 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

Науковий потенціал колекції зозулинцевих у гербарії … 5

Об’єкт дослідження – комплектування, зберігання й облік гербарних фондів. Предмет
дослідження – науковий потенціал, таксономічна структура й репрезентативність
колекції родини зозулинцевих.

Матеріал і методика досліджень

Гербарії виконують роль головної наукової бази для різнобічного вивчення й
раціонального використання рослинних ресурсів, їх охорони та збереження для
майбутніх поколінь (Гербарії України, 1995; Вассер, Крицька, 1999). Головною метою
створення й головним завданням гербарію, як наукової структури у складі будь-якої
установи, – є, насамперед, накопичення документованої інформації про таксономічну
різноманітність фітобіоти, забезпечення можливостей вільного використання цієї
інформації фахівцями різних галузей фітобіології та її збереження впродовж
нескінченно тривалого часу у стані, який відповідає збереженню інформаційної цінності
(Кагало, 2003). У гербаріях України на тепер накопичено величезний масив даних щодо
хорології видів, їхнього созологічного статусу, динаміки поширення, зрештою, просто
про ступінь вивченості флори окремих регіонів (Вассер, Крицька, 1999; Кагало, 2003). У
цьому аспекті гербарій Державного природознавчого музею НАН України достатньо
повно документує склад флори західних регіонів України (Климишин, Кулик, 1994) та
служить важливим джерелом інформації для виконання різноманітних флористичних,
таксономічних і природоохоронних робіт як в Україні, так і в Європі загалом.
Гербарій був започаткований ще на початку 19 ст. Зі створенням Природничого
музею ім. Дідушицьких у Львові у 1870 р., гербарій отримав назву «Zielnik Muzeum
im. Dzieduszyckich we Lwowie» і акронім LWD. У 1940 р. відбулося об’єднання
гербарію Природничого музею ім. Дідушицьких і гербарію Природничого музею
розформованого на той час Наукового товариства імені Шевченка та його передача у
підпорядкування Академії наук УРСР. При цьому, разом із ботанічними матеріалами
академічний музей успадкував і акронім LWS гербарію Природничого музею НТШ.
Станом на кінець 2024 року ботанічний фонд музею загалом нараховував 147333
гербарних аркушів і зразків. Його основу складає гербарна колекція судинних рослин
(120075 гербарних аркушів), що охоплює 5 відділів: Lycopodiophyta (Плауноподібні),
Equisetophyta (Хвощеподібні), Polypodiophyta (Папоротеподібні), Gymnospermae
(Голонасінні) і Angiospermae (Покритонасінні). Решта фондових матеріалів
представлена переважно бріологічною колекцією (печіночники, листяні і сфагнові
мохи) та у невеликій кількості альгологічною, мікологічною і ліхенологічною
колекціями. Гербарій LWS є сьомим за обсягом з 59 гербаріїв України (Гербарії України,
2011). Його включено до світового гербарного реєстру «Index Herbariorum» (Holmgren
P., 1990; Holmgren P., Holmgren N., 1998), а також до наукових об’єктів, що становлять
національне надбання як складова наукових фондів Державного природознавчого музею
НАН України.
За даними «Определителя высших растений Украины» (Доброчаева и др., 1987), у
природній флорі України наявні 28 родів і 66 видів зозулинцевих, а за останнім
зведенням – 91 вид (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999). Усі вони наземні, ростуть
здебільшого на луках, торфових болотах та у вологих лісах. Недостатня увага до
орхідних призвела до того, що локалітети й відповідні оселища багатьох видів були
знищені, а репрезентативних територій для створення природоохоронних об’єктів