Page 5 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

4 Климишин О.С.

порушенням консортивних зв’язків представників родини насамперед як облігатних
мікотрофів через негативний вплив на ґрунти характерних типів оселищ, до яких
облігатно приурочена значна кількість видів зозулинцевих.
В Україні всі представники родини включені до «Червоної книги України»
(Червона книга України, 2009). Тому, з метою максимальної мінімізації негативного
впливу на популяції видів родини, дуже важливою є вичерпна інвентаризація наявних
гербарних фондів як інформаційної основи для подальшої оцінки ступеня
збереженості відомих на сьогодні локалітетів. Загальновідомо, що дуже часто мають
місце безпідставні повторні збори видів, уключених до Червоної книги України, з
відомих локалітетів, іноді, навіть, до повного їх знищення. Подібна загроза стосується
й багатьох представників родини Orchidaceae, серед яких багато видів, що нині
реально трапляються лише в поодиноких локалітетах.
Зозулинцеві, або орхідні – одна з найбільших родин покритонасінних, яка
нараховує до 800 родів, що включають, за різними даними, від 20 до 35 тис. видів.
Більшість зозулинцевих поширені в гірських областях Америки та Азії (4/5 їх видового
складу) із вологим тропічним кліматом, де вони, здебільшого, представлені епіфітами,
однак, загалом ця група поширена по всьому світу, крім полярних областей і пустель.
В Андах деякі представники зозулинцевих трапляються на висотах до 3000 м,
забираючись на верхів’я дерев, а в Австралії окремі види орхідей ростуть під землею.
Географічне поширення видів родини Orchidaceae свідчить про те, що вони виникли в
тропічній Азії. У помірній зоні їх видовий склад значно бідніший, ніж у тропічних
широтах.
Зозулинцеві – наземні багаторічники, в тропіках частіше епіфіти з кореневищами
або підземними кореневими бульбами чи надземними потовщеннями стебел, так
званими псевдобульбами, або туберидіями, в яких накопичується вода і поживні
речовини. Серед епіфітних і наземних орхідей існує чимала кількість видів, які
повністю втратили здатність до фотосинтезу і стали мікотрофними (сапрофітними).
Листки зозулинцевих завжди прості, з цільними краями, з паралельним або
дугоподібним жилкуванням, що властиво всім однодольним, до яких вони належать.
Квітки пазушні, зигоморфні, здебільшого маточково-тичинкові, зібрані в колоски,
китиці, волоті або поодинокі. плід – коробочка з досить численним і дуже дрібним
насінням, яке у деяких видів сягає від кількох тисяч до мільйона. Запилюються квітки
комахами (ентомофілія), які мають для цього складні та різноманітні форми
пристосування, або дрібними тропічними птахами колібрі (орнітофілія). Велика
спеціалізація щодо запилення певними комахами зумовила виникнення надзвичайно
яскравих і різноманітних форм, розмірів і забарвлення квіток із сильним характерним
запахом (Нечитайло, Кучерява, 2000).
Більшість представників зозулинцевих є дуже чутливими до антропогенних змін
природних екосистем, що зумовлюють старіння популяцій, спрощення консортивних
зв’язків, втрату багатьох видів. Зберегти видове різноманіття цієї родини, яку
вважають вимираючою у флорі Європи (Mc Neil, 1968), можливо лише за умови
організації раціональної охорони й дієвих заходів збереження. З огляду на це більшість
видів родини Orchidaceae уключені до Червоних книг і подібних зведень багатьох
країн (Червона книга України, 2009).
Метою роботи було визначення наукового потенціалу колекційних фондів родини
зозулинцевих у гербарії Державного природознавчого музею НАН України.