Page 117 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

116 Андрющенко Ю.О., Федун О.М., Семироз А.В., Осьмачко О.М.

Матеріал, методи та територія дослідження

Перельоти птахів досліджували на гірському масиві Полонина Руна (на схід від сіл
Липовець та Лікицари Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) з 20 серпня до 25
жовтня 2023 р. (67 днів). Зазначений масив розташований у північно-західній частині
Полонинського хребта між витоками річок Люта, Шипіт, Туриця, Прелучний та
Воєводин. Масив складається з пісковиків і має виположену вершинну поверхню –
полонину, що поступово знижується з північного заходу на південний схід. Північні
схили круті, а південні – розчленовані водотоками (Географічна енциклопедія …,
1993). Масив Полонина Руна має кілька вершин: однойменна заввишки 1482 м н. р. м.
(за іншими джерелами – 1480 м) розташована у північно-західній його частині,
Високий Верх у західній – 1413 м, Менчул у південній – 1294 м та Руна-Плай у
південно-східній – 1229 м (або 1227 м) (рис. 1).

Рис. 1. Масив Полонина Руна.
ПС1 – ПС4 – пункти спостереження за перельотами птахів

Вершини і верхні частини схилів належать до помірної прохолодної й холодної
кліматичної зони, де сума активних температур становить усього 800–2200 °С.
Вегетаційний період триває лише 90–120 днів: починається з кінця квітня, досягає
максимуму наприкінці червня – початку липня і різко закінчується у другій половині
жовтня. На полонині поширені гірсько-лучні ґрунти, на яких переважає субальпійська
лучна рослинність, яка по схилам оточена широколистяно-хвойними та хвойними
лісами (Фекета, 2014).
До кінця ХХ ст. Полонину Руну використовували для масового випасу худоби,
переважно овець та крупної рогатої худоби, через що на ній переважала характерна
для пасовищ регіону трав’яна рослинність. В останні роки на полонині зрідка
випасають лише невеликий табун коней з 40–50 голів. Через тривалу відсутність
випасу у рослинному покриві почали домінувати майже суцільні зарості чагарничків